ПЕРЕДМОВА К. С. ДЖОМО

Коли у 1999 році люди вийшли на вулиці Сіетла, протестуючи проти СОТ, вони виступали проти економічної ортодоксії, яка стверджувала, що саморегульовані ринки автоматично приведуть до зростання всіх країн . Ерік Райнерт у своїй книзі доводить, що "розвиток недорозвиненості" є результатом спеціалізації на видах діяльності, де відсутня зростаюча віддача та інноваційний потенціал .

Автор наголошує, що для сьогоднішніх бідних країн найбільший інтерес становить історія США. Саме США 150 років захищали свою промисловість, перш ніж стати проповідником вільної торгівлі . Для розвитку необхідні глибинні якісні зміни суспільного ладу, а не просто накопичення капіталу .

ВСТУП

Розрив між багатими та бідними країнами сьогодні досяг рекорду. Половина людства живе менш ніж на 2 долари на день . Мета цієї книги — пояснити, чому це відбувається, спираючись на історичний досвід, а не на абстрактні математичні моделі .

З моменту падіння Берлінської стіни світовий порядок підпорядкований теорії, яка обіцяє гармонію, але на практиці ми бачимо голод і війни . Ми перебуваємо в полоні "Панглосового оптимізму" (героя Вольтера), вважаючи наш ринковий світ найкращим із можливих, попри очевидні катастрофи в країнах третього світу . Розвиток — це наслідок свідомої політики, а не стихійна магія ринку .

Розділ I. ДВА ТИПИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Традиційно багатство пояснювалося якісною відмінністю між видами діяльності. Бідні країни зазвичай спеціалізуються на **спадній віддачі** (сільське господарство, ресурси), де кожен наступний вкладений долар приносить менше результату через обмеженість природи . Багаті країни спеціалізуються на **зростаючій віддачі** (промисловість, високі технології), де витрати на одиницю продукції падають із зростанням обсягів .

Антоніо Серра ще у 1613 році в неаполітанській в'язниці написав "Короткий трактат", де пояснив: Венеція багата не через ресурси (яких на болотах немає), а завдяки промисловості та синергії . Він першим зрозумів, що багатство — це побічний продукт великої кількості різних професій у місті .

Розділ II. ЕВОЛЮЦІЯ ДВОХ РІЗНИХ ПІДХОДІВ

Сьогодні США проповідують вільний ринок для світу, але самі витрачають мільярди на підтримку малого бізнесу через державні агентства . Риторика вільної торгівлі завжди йшла "на експорт", тоді як "внутрішнє використання" було суто прагматичним і протекціоністським .

**Рікардіанський гріх** полягає в тому, що теорія Давіда Рікардо ігнорує якість діяльності. Вона вважає трудогодину чистильника взуття рівною трудогодині розробника ПЗ . Якщо ви критикуєте це, вас атакують і зліва, і справа, бо і лібералізм, і марксизм виросли з однієї абстрактної моделі Рікардо .

Розділ III. ЕМУЛЯЦІЯ: ЯК РОЗБАГАТІЛИ БАГАТІ КРАЇНИ

Англія Тюдорів у 1485 році почала з **емуляції** (свідомого копіювання) структури багатшої Бургундії . Генріх VII заборонив експорт необробленої вовни, щоб Англія сама ткала сукно. Це створило "потрійну ренту": прибуток для капіталіста, роботу для народу та податки для корони .

**Іспанія XVI століття** стала прикладом того, як робити не можна. Отримавши золото з Америки, вона витратила його на імпорт, знищивши власну промисловість . Золото проходило крізь Іспанію і осідало в промислових містах Голландії та Венеції. "Справжні золоті рудники — це мануфактури", — писали тодішні економісти .

Розділ IV. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ: АРГУМЕНТИ «ЗА» І «ПРОТИ»

Головний парадокс: найкращі аргументи за глобалізацію (зростаюча віддача, інновації) є водночас аргументами проти передчасного відкриття ринків бідними країнами . На Гаїті м'ячі для бейсболу шиють вручну за 30 центів на годину — там немає технологічного прогресу . У США м'ячі для гольфу роблять на заводах, де платять 16 доларів на годину . Ринок винагороджує якісну діяльність доходами у 40 разів вищими .

Розділ V. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І ПРИМІТИВІЗАЦІЯ

Приклад **Монголії** після 1991 року є найстрашнішим. За 4 роки шокової терапії країна втратила 90% індустрії . Люди повернулися до пастуства, що призвело до екологічної катастрофи через спадну віддачу пасовищ . Ефект "загибелі найкращих" означає, що вільна торгівля спочатку вбиває найпрогресивніші сектори відсталої країни .

Розділ VII. ПАЛІАТИВНА ЕКОНОМІКА

Проект "Цілі тисячоліття" — це **паліатив**, лікування симптомів (москітні сітки, ліки), а не хвороби (відсутності виробництва) . Це створює "благодійний колоніалізм", де бідні країни сидять на голці допомоги, не маючи права на власну індустріалізацію .

Розділ VIII. МИСТЕЦТВО СТВОРЕННЯ КРАЇН СЕРЕДНЬОГО ДОСТАТКУ

Потрібно повернутися до **Плану Маршалла**, метою якого була реіндустріалізація, а не просто роздача грошей . Без власного промислового сектору країна ніколи не зможе підняти рівень життя своїх фермерів чи перукарів . Економіка — це не точна наука, а мистецтво розуміння контексту .