блог, створений на основі роздумів Тетяни Микитенко (Ragulivna) про силу українського слова та важливість подолання внутрішньої білінгвальності.

---

📚 Мовний код, який ми втрачаємо: Чому варто прочитати «Позиченого чоловіка»?

Чи помічали ви, що навіть після переходу на українську, у голові час від часу виринають російські «месики» або крилаті фрази? Тетяна Микитенко, ведуча проєкту «Рагулівна», підіймає надзвичайно важливу тему: як повернути собі глибинне відчуття мови та витіснити застарілі російські фразеологізми.

Відкриття, що змінює світогляд

Нещодавно Тетяна прочитала книгу Євгена Гуцала «Позичений чоловік». Цей твір на 500 сторінок став для неї справжнім відкриттям, адже:

• Весь текст побудований на крилатих виразах, прислів’ях та приказках.

• Протягом усієї книги ці вирази жодного разу не повторюються.

• Багато з цих фраз є ідеальними відповідниками тим російським висловам, які ми звикли використовувати, але раніше навіть не чули їх українською.

Пастка білінгвальності

Микитенко наголошує, що через тривале перебування у двомовному середовищі ми втратили цілий пласт рідної мови. Російськомовні штампи «засіли з дитинства», і люди часто продовжують використовувати їх навіть після переходу на українську, бо не мають під рукою готової альтернативи.

«За білінгвальністю ми втрачаємо насправді глибокі знання своєї мови, глибоке її відчуття і вміння жонглювати нею», — підкреслює Тетяна.

Як повернути мовну гнучкість?

Щоб по-справжньому володіти українською, недостатньо просто знати слова — потрібно вчитися «жонглювати» ними. Книги, подібні до «Позиченого чоловіка», допомагають:

1. Віднайти втрачений пласт мови.

2. Замінити російські «масики» автентичними українськими відповідниками.

3. Розвинути вміння висловлюватися яскраво та влучно.

Перехід на українську — це не лише про граматику, а й про повернення до власних смислів.

---

Джерело: Тетяна Микитенко про те, як витіснити російські фразеологізми