A transformative journey: The woman who went from Paris to Lhasa Трансформаційна подорож: жінка, яка перейшла з Парижа до Лхаси
‘I set out secretly at dawn, driving my little caravan through the vast Tibetan solitudes. Barren deserts and silent meadows, both wild and enigmatic, fascinating and high rough lands, horizons of dreams and mysteries…’ «Я таємно вирушав на світанок, проводячи свій маленький караван через величезні тибетські солітуди. Безплідні пустелі та мовчазні луки, як дикі, так і загадкові, захоплюючі та високі грубі землі, горизонти мрій та таємниць ... "
‘I had the good idea to choose the beginning of the year to stay in Lhasa; it would have been difficult for me, at another time, to attend so many strange festivals and interesting ceremonies. Mingling with the crowds, dressed in their finery, I saw cavalcades of cavalrymen sumptuously attired in the old Mongolian fashion, infantry and cavalry from the army of the ancient kings, in chain mail, carrying spears and shields, evoking the Tibet of old. There were brief horse races, messy, wild, joyous, fun, of course, but no match for those of the grassy desert shepherds. Each day brought a new spectacle: religious or profane.’ «У мене була гарна ідея вибрати початок року, щоб залишитися в Лхасі; Мені було б важко в інший час відвідувати стільки дивних фестивалів та цікавих церемоній. Змішуючись з натовпом, одягненим у їх вишуканість, я бачив кавалькадів кавалристів розкішно вбраних у старому монгольському моді, піхоті та кавалерії з армії стародавніх царів, в ланцюговій пошті, несучи списи та щити, викликаючи тибет Старого. Звичайно, були короткі гонки, безладні, дикі, радісні, веселі, але не відповідати для тих трав’янистих пустельних пастухів. Кожен день приносив нове видовище: релігійне чи нецензурне. "
— Alexandra David-Néel, My Journey to Lhasa. -Олександра Давид-Нейель, моя подорож до Лахаси.
‘A good woman brought us into her house to feed us. The meal consisted of curdled milk and tsampa (roasted barley flour). The custom requires that first the milk and then the tsampa be poured into the wooden bowl which every Tibetan always carries with him, and the mixture is then made with the fingers.’ «Хороша жінка привела нас до свого будинку, щоб нагодувати нас. Їжа складалася з сирного молока та цампа (смажене ячмінне борошно). Звичай вимагає, щоб спочатку молоко, а потім цампа виливати в дерев’яну миску, яку кожен тибетський завжди несе з ним, а потім суміш виготовляється пальцями. "
‘It would have been contrary to Tibetan custom to go through the place without stopping to eat, as the time had come for the tsaphog (the stop which interrupts the midday to rest)…’ "Це було б суперечити тибетському звичаю пройти місце, не зупиняючись на їжі, як настав час за цафог (зупинка, яка перериває полудень на відпочинок) ..."
‘The East — especially in Tibet — is the land of mystery and strange events. If one knows how to look, listen and observe with continued attention, one discovers a world beyond the one we are accustomed to consider as the only real one, perhaps because we do not analyse the phenomena that compose it as much as we should, nor trace sufficiently the chain of causes that determine them’. «Схід - особливо в Тибеті - це земля таємничих і дивних подій. Якщо хтось знає, як виглядати, слухати та спостерігати за продовженням уваги, один виявляє світ поза тим, що ми звикли вважати єдиним реальним, можливо, тому, що ми не аналізуємо явища, які складають їх стільки, скільки слід, і не простежуємо ланцюжок причин, які їх визначають ».
1. Connect 1. Підключитися
‘People with agricultural implements were on their way to work, others were already busy distributing water through the various irrigation canals. As we climbed the mountain, we chatted with several workers from the nearby fields’. «Люди з сільськогосподарськими знаряддями на шляху до роботи, інші вже були зайняті розподілом води через різні зрошувальні канали. Коли ми піднялися на гору, ми поспілкувались з кількома працівниками з сусідніх полів.
‘We joined the group, the people we were travelling with were mostly from Dzogong in the Nou Valley. These people, like many Khampas from the Nou Chou valleys, were extremely friendly, and it was a great pleasure to travel with them for several days.’ «Ми приєдналися до групи, люди, з якими ми їхали, були здебільшого з Дзгонга в долині Ноу. Ці люди, як і багато хампів із долин Ноу Чоу, були надзвичайно доброзичливими, і було дуже приємно подорожувати з ними кілька днів. "
2. Reflect 2. Поміркуйте
What memories or emotions emerge from being in that place? Які спогади чи емоції виникають із перебування в цьому місці? How do the values and beliefs of local people challenge you? Як цінності та переконання місцевих людей кидають вам виклик? How do such different people deal with the same problems as you? Як такі різні люди вирішують ті самі проблеми, як і ви?
3. Learn 3. Навчіться
‘I had studied with two Tibetan hermits the unique art of maintaining body heat. Having a mind inclined to critical and experimental enquiry, I soon developed a desire to see for myself what was true in these stories. I saw some of these masters sitting in the snow, night after night, stark naked, motionless, absorbed in their meditations, while the terrible gusts of winter whirled and roared around them. More curious than ever to carry the experience through to the end, I exercised for five winter months, wearing the thin cotton robes of the novices at 3900 metres altitude.’ «Я навчався з двома тибетськими відлюдами унікального мистецтва підтримки тепла тіла. Маючи розум, схильний до критичного та експериментального розслідування, я незабаром розвинув бажання побачити для себе, що було правдою в цих історіях. Я побачив, як деякі з цих майстрів сиділи на снігу, вночі за ніч, страждають голими, нерухомими, поглинули їх медитації, тоді як жахливі пориви зими кружляли і ревів навколо них. Більш цікавий, ніж будь -коли, перенести цей досвід до кінця, я займався п’ятьма зимовими місяцями, носив тонкі бавовняні шати новачок на висоті 3900 метрів. "
4. Improvise 4. Імпровізувати
‘A little before dawn, at the time when Tibetans are in the habit of setting out, Yongden and I listened intently, trying to pick up sounds of human voices or animal noises, but nothing disturbed the deep silence of the forest. I was more intrigued than ever and, to satisfy my curiosity, I went out of my way to inspect the surroundings.’ «Трохи перед світанком, в той час, коли тибетці мають звичку виходити, ми з Йонденом уважно слухали, намагаючись підняти звуки людських голосів чи шумів тварин, але нічого не порушило глибоку тишу лісу. Я був більш заінтригований, ніж будь -коли, і, щоб задовольнити свою цікавість, я пішов зі свого шляху, щоб оглянути оточення. "
✍️ Your turn: What has been the most transformative journey you have taken? ✍ Ваша черга: Якою була найбільш трансформаційна подорож, яку ви здійснили?
💭 Quote of the day: ‘We have to be willing to go wherever the road takes us. This means the big, the small, the strange, the poetic, the beautiful, the ugly, the surprising. Just like life.’ Jennifer Niven, All the Bright Places. 💭 Цитата дня: «Ми повинні бути готові йти туди, куди нас взяла дорога. Це означає велику, маленьку, дивну, поетичну, прекрасну, потворну, дивовижну. Так само, як життя. "Дженніфер Нівен, всі яскраві місця.
References 📚 Список літератури 📚
David-Neel, A. My Journey to Lhasa: The Personal Story of the Only White Woman Who Succeeded in Entering the Forbidden City . Девід-Нейель, А. Моя подорож до Лхаса: особиста історія єдиної білої жінки, якій вдалося в'їхати до забороненого міста.