Василь Пехньо: [музика] Шановні друзі, вітання усім. Е, це інтерв'ю в межах проекту Pro.ua вільно медіапростору, майданчику, де можноговорити альтернативу і варто говорити альтернативу, тому що такий принцип, про який до якого нас вже призвичаїла така крилата фраза ресурсу Deep State, який багато висвітлює воєнні дії, що брехня нас вбиває, це це насправді воно так. І зараз про всі ці речі, ну, радше про те, як варто щось змінювати, не тільки наганяти жаху, будемо намагатися говорити в межах інтерв'ю. в нашому цьому проєкті, в нашому форматі. Закликаю вас підписатися на YouTube, ставити уподобайки, писати коментарі, підписуватися на Facebook сторінку, на Telegram, як я сказав, коментувати це відео. Отже, гість студії, е, сьогодні це Олексій Герман, офі офіцер Збройних Сил України, офіцер 14-го корпусу, нещодавно в межах реформи про переходу по переходу на корпусну систему сил оборони. став якраз таки офіцером 14-го корпусу. І про корпусну систему я би сьогодні хотів би детальніше зосередитися, поговорити, що добре, що погано, що варто змінювати, а що варто забути. Олексію, добрий день.

Олексій Герман: Вітаю, Василь. Вітаю, глядачі.

Василь Пехньо: Е, по-перше, дякую, що ви, будучи в Києві, знайшли цю можливість до нас завітати, тому що ви зараз виконуєте задачі на північно-Харківському напрямку.

Олексій Герман: Так. Так. Харків, Суми. Ее, якраз ділянка між Харковом і Сумами.

Василь Пехньо: Угу. Е, ну, до речі, в контексті останніх змін по корпусній системі було повідомлення Генштабу, що тепер нарізають фактично територію по обороні на групи військ. Тобто, якщо так брати назад, ми чому до корпусів переходили? Щоб створити більш такі сталі структури. Е, замість ОСУВФ, потім було отту, були ще тактичні групи в нас. І це все-таки така була мішана солянка каша з різних підрозділів. Зараз замість тих структур виникли корпус і буде група військ. А я не знаю, типу це ми не ми не втекли від того самого, від чого ми втікали, що все рівно от надбудови є.

Олексій Герман: Ее я думаю і впевнений, що ні. Ее задачі ставились декілька в цій реформі і одна з них, то есть прибрати, то есть ее розпорядження на бригади заходили безпосередньо з генерального штабу. То есть корпуси, так, е бригади воюючі - це тактичний уровень, корпуси оперативний уровень прийняття, це розробка операцій, оборонного бою чи наступальних операцій. І командування - це стратегічний рівень вже прийняття рішень. То есть вони кажуть звільнити, наприклад, Курську область. Корпуси розробляють план операцій вихову виходячи зі своїх можливостей підпорядкованих підрозділів, бригад та приданих там різних ее з'єднань.

Василь Пехньо: Угу. Тобто я маю на увазі, що ну зараз давайте говорити про те, чому була потреба переходити на корпуси і що де ми зараз власне опинилися. Що в нас змінилося з переходом на корпуси? Мені один офіцер третього армійського корпусу дуже так просто пояснював те, чому в нас була потреба. Тому що в якийсь момент росіяни виявилися швидшими за нас. Вони починали війну маленькими батальйонно-тактичними групами в порівнянні з нашими бригадами це були маленькі організми. Але вони зрозуміли дуже швидко, що цими маленькими організмами вони далеко не поїдуть. Почали масштабовуватися. Потім в якийсь момент проти наших бригад почала стояти армія Російської Федерації. Ее, плюс до цього всього, так, бригада може бути суперфективною, але коли їх багато на фронті бригад, ми знаємо, що найслабше місце на фронті завжди були стики через там комунікацію, через ще щось. От стик підрозділів - це найгірше місце. І в ці стики постійно були удари, удари, удари, удари. Зараз з появою корпусів, ну, принаймні стиків стало менше, правильно?

Олексій Герман: Ну, їх немає. То есть тут е-е [музика] по ділянкам, ну, я зона відповідальності Карпусет вже немає такого розуміння, як стик. Взаємодія підрозділів, то есть уже переведені і, скажемо так, накривається, не маю на увазі стики між корпусами принаймні залишаються тепер. Стики між корпусами лишилися, але теж, ну, у нас там справа хартія, да, то те ж саме. То есть, ну, ці речі стираються і вони простіше, е, зараз робляться, взаємодія проводиться. Ну, і, ну, я не бачу там проблем. Проблеми зараз там в інших речах. А по е намаганням там росіянам бить в стики, це вже, ну, вчорашній день, може, е, там на східному напрямку, да? То есть і і то це скоріш за все із-за того, що там у нас позиції не так часто стоять.

Василь Пехньо: Добре, давайте говорити про те взагалі. В принципі, Олексій, я так почав з корпусів, ми будемо цю тему деталізувати. Давайте поговоримо про те, як зараз виглядає фронт, яким він є, куди він рухається, що на ньому відбувається. Тому що останнім часом є, знаєте, як от така шальки терезів. З одного боку, наче справді, от подивимося підсумки російського літнього наступу. Небагато вони досягнули, об'єктивно кажучи, небагато. Навіть їхні воєнкори починають е біснуватися та дуріти про те, що так багато розписувалося, але небагато досягнули. З іншого боку, є стійке відчуття, і я думаю, в військах воно ще гостріше це відчуття, що так вічно тривати не може. В сенсі відсутності достатньої мобілізації, в сенсі відсутності демобілізації, в сенсі відсутності якісної ротації, хоч це обіцялося. Хоча я чітко пам'ятаю, як Главком Сирський приходив замість Залужного тоді, е, під казарьок було взято розпорядження президента про те, що ми маємо досягнути ротації. Цього, вочевидь, зараз немає. І от ці шальки терезів, з одного боку ніби все нормально, а з іншого боку якось є відчуття великого глобального перепологу, скажемо так. Як воно відчувається на фронті і от на вашу думку, де ми зараз є?

Олексій Герман: Ну, я б так не драматизував, але точно можу сказати, що ми не стаємо сильнішими. Ну, ми повинні бути швидше, за рахунок чого і сильніше. те, що бачив своїми очами, то есть, ну, я майже спочатку повномасштабному після київської операції, то есть на сході був. Для мене там інші напрямки, там Суми, Харков був, ну, в новинку. Я був здивований, коли, ну, я вздовж кордону приїхав, ми в межах кордону знаходимося. Є деякі ділянки, де або росіяни там щось домінують, або ми домінуємо. Ну, такі вкраплення, але ми вздовж державного кордону України е е працюємо, то есть фактично на кордоні. І отут от друге питання. То есть, скажемо так, всі бригади, які є в розпорядженні там, я не буду називати, то есть корпусів, я не думаю, що в інших корпусах інша ситуація. Вони всі мають бойовий досвід і в той ступені ее нескомплектовані із-за втрат. вони вийшли з зони активних бойових дій і там їх на більш легкі ділянки. Оце є, скажемо так, ротація, то есть менш активних дій, то есть більш легка ділянка. Але то есть, ну, наскільки я розумію, да, то есть швидкість нашої перемоги, е, швидкість втоми росіян і швидкість, коли ми пройдемо ребікон оттих от критичних втрат, е, він залежить від кількості, скільки ми будемо знищувати москалів на добу, на місяць. Е, мінімальна кількість повинна бути там, ну, 40, 30, 50 000. Це було б дуже дорого. На місяць, да, на місяць. Це, ее, я враховую з медичними втратами, там, без ручок, без ножок. Е-е, з цими втратами вони вже не зможуть впоратись і, е, збільшувати тиск. Ну, якщо зараз так брати, тот 30 000 в місяць забезпечується приблизно. Е, дивіться, а теперь питання. Е-е, зайшли втомлені бригади, е-е, і хлопці, ну, ее ти заїжджаєш, ти їх бодрієш. Хлопці, треба вбивати їх, треба нарощувати, нарощувати темпи. Ну, оні ж не стріляють. Ну, поки не стріляють, сьогодні не стріляють, завтра стріляють. Треба знищти. І не можна на одній ділянці воювати, титанічно воювати, то чтобы там дрони без зупинки, а на іншій там стояти, треба по всій ДКУ знищувати. От скільки ми торкаємося, стільки повинні там щодня там повинен бути план там мінімум там 100 уражень там на бригаду дронами, то есть ну артилерія все ж є. Треба лише працю, да? Треба лише працювати. не вистачає людей, не вистачає операторів там розрахунків, не вистачаємо мотивованих і фахових людей, то есть які, ну, дійсно готові е-е ну ставлять Україну вище за своє життя. Вони, мабуть, закінчились у нас в Часовому ярі. І це тоже, то есть, знаєте, як причина наслідковий різок. То есть зараз поповнення йде. Якщо раніше була квота добровольців, вони самі прийшли захищати Батьківщину. Ее да, вони не дуже там удобні, вони мають свою думку, але вони ставлять на кон своє життя. Це єдине, що у них є заради цієї строни. І е-е їх м дуже швидко м держава втратила дуже багато. То есть багато втратила на Бахмуті, багато на на самих е сложних напрямках. Зараз приходять в основному мобілізовані і ее працювати з ними е-е керівному складу набагато важче. Це це іншої категорії люди. І плюс керівний склад змінився, то есть низовий. Те, що я проїхав, то есть, ну, те, що бачив, то есть колишні сержанти, то есть от я заїжджав колись, я там керував ротою, е-е, приїхав, то есть я подавав ще тоді, то есть на офіцерське звання. Колишні сержанти зараз командують сводами, командують ротами, але ж теж втомному. То есть тут треба розробити систему достатньо добру систему мотивації, підготовки і щоб збереження життя не було там просто словами е військовослужбовця і цінність життя військовослужбовця бійця на позиціях. А це була дійсно, то есть одна із вимог до керівників, які

Василь Пехньо: А як зараз виглядає оте, що говорять, ну, не цінують життя? От як це відображається безпосередньо на полі бою, якщо про це можна говорити?

Олексій Герман: Ну, вже таємниця це от з Покровського напрямку я на цього полковника писав на ДБР, той завдяки його дієм там була провалена ціла смуга. Був такий полковник Марченка, начальник ТГР Покровськ. Він віддавав накази. То есть, ну, втрачена позиція, геть втрачена. Там вона знищена кабесь там нема нічого, ні хлопців не лишилось, нічого. Але наказ шов, то есть ідіть займайте. То есть чому? А чому вони з'являться ці наказ? Це боясь доповісти правду наверх, що ну знищені позиції, ну у полковників і генералів там своя мораль і свої якісь там. Дивіться, напевно не можна все під одну риску там всіх полковників, всіх генералів. Так воно так сприймається, що начето всіх. І те, що я бачив, от є люди, ну, тамський, Нікалюк, я бачив, вони доповідають от як є, то есть втратили, тому що, то есть було там то, то то и мы не смогли поэтому, но сделано вот это, вот это, протодії там висновки. Це крайні командуючи отту Донецькнавський і начальник штабу Нікалюкго був. А є такі, що, ну, домальовують, все добре, все нормально, тримаємо позиції там, та-тата. Але коли по факту приїжджаєш туди безпосередньо в бригади, ти бачиш, що, ну, немає, ти починаєш підіймати, хто там, ну, це ж легко. Е, хто на позиціях, що, як воно. І по факту на позиціях немає людей. Позиція намальовані, начебто вони там є. Та ну, а що буде, якщо доповісти там от ви напевно були свідком таких доповідей, що доповідають, кажуть: "Втратили позицію, все, нема можливості її отримувати". І що далі? Ну, приходит телефонограм відновить, тому і не доповідає ніхто, що вона втрачена. А чим це загрожує для бійців? Ну, тобто якщо втрачена одна позиція, то що типу для суміжників це зразу виникає проблема? Дивіться, е, одно діло, ее, втримувати оборонний бій, інше діло штурмови дії. Відновлення позиції - це штурмови дії. Тобто, якщо втримати позицію потрібно було там три-чотири бійця, то щоб відновити, то естьсть і коли там вже засіли росіяни, ну, треба до 2030 чоловік плюс з урахуванням там розрахунки дронів, там техніку. Ну, ну треба дивитись на ситуацію. Ее розробить операцію. Ну, це не просто. Ні, маю на увазі, а що буде? Ну, от приходять телефонограми, ви кажете: "Відновити позицію". А що буде тому полковнику? який, ну, чесно скажу, от ви кажете, Николюк доповідав, наприклад, так, як воно було. І що в підсумку йому за це було? Ну, е-е, розслідування ДБР, ну, там інша система йде покарань. Чому не відновле? І вони проводяться, знаєте, як каральний орган ее втрат дії, які призвели до втрати українських територій. Хотя командир відповідає за позиції. Він не українській території. Він веде бій е силами та засобами, які в нього є. Е-е веде бій, як він навчений. Ну, якщо він поставлений, ну, значить, він щось вміє і ставить. Наскільки я знаю, зараз призначають Камбріза Камбрігав лише за підписом Сильського. Тож бачили очі, що купували.

Василь Пехньо: Е, добре. Давайте ми поговоримо про те, куди рухається війна зараз у контексті технологій, тому що десь зараз самоціллю, напевно, можна сказати, що є для сил оборони зупинити противника. Я на рівні алергічної реакції реагую на те, коли починає там західна преса писати про те, що Україна може піти в контрнаступ і тому подібне. Ну, в мене є досвід спілкування з гарними командирами, які кажуть: "Базова військова наука свідчить, що треба три умови для здійснення контрнаступу". Перше - це заблокувати дії противника, стабілізувати ситуацію. Друге - це відрізати його резерви. Третє - це мати власні резерви для того, щоб провести наступ. Ну, жодна з цих трьох якби нас не виконана. Напевно, найближче ми до того, щоб стабілізувати дії, е, стабілізувати фронт, якщо ми близькі до цього. От як ви гадаєте? Ми близькі. Е-е, так, тут я не буду е-е видумувать щось. Ее близькі, тому що росіяни втомлені так само, як і ми. Більше вони А що, чим це вимірюється, що вони втомлені більше чи менше? От чим ви міряєте, що вони втомлені?

Олексій Герман: якістю. Я воював з вагнерами. Я воював, ну, з різними підрозділами, ее, і там Шторм Зед їхній. То есть я брали в полон. Е-е, якість геть змінилась, мотивація геть змінилась, е-е стійкість їх у бою е-е теж змінилась. Ну, в нас, вочевидь, теж змінилася. в порівнянні добровольцеві і басифікованих. У нас дивіться, то есть ЗСУ, ну, для мене, я ще багато разів писав, це не священна корова, да? То есть, якщо є проблеми, то про них треба казати. Е, може це змінить на краще, потому що ми може, ну, в ситуації е важкій. Ее але у нас, е, недокомплект військ. У нас не вистачає звичайної піхоти. Не вистачає. Та що мобілізація проводиться, ну, з 10ти от до мене там підкріплення давали останні, що я помню там 40 чоловік. Е-е 40 доїхало 20. Решта СЗЧ. Так, СЗЧ. Так. е-е з ее ну у бригади є ще можливість підготувати хлопців, що ну перед виходом е ти береш там медиків, росведку, е-е учиш их там орієнтуван. Так мед, ну невідомо, як їх тренували на полігоні, як они отримали без ВВП, да, але, ну, щоб буть впевненими, ну, це ж стійкість позиції, стійкість бійця. е-е ти підготовлюших, то есть, ну, десь на это є у берега там до 2 000. І от цей проміжок ще десь відсотків 30 уходе. То есть залишається з 40ка, которые зайшли по бубагам, по факту десь 10. 10. виводиш п'ять на позиції і, ну, начинаються якісь, е, речі, е-е, ну, наприклад, е, населений пункт Яблунівка, там був підрив моста, вони 300, ми не можемо їх витягнути. Ее, самі вони не можуть перейти річку. Евакуація неможлива. запросили там поряд стояли хлопці міномети розрахунок поки вони намагались їх витягнути теж 300 останні п'яти раз побачили це і теж заче немає моральної підготовки бойової підготовки і ну духо ну добре я от кажу просто коли ми порівнюємо що ви кажете що ми близькі до стабілізації то ви кажете в росіян виснаження більше, ніж наше. От наше ви писали, воно виглядає дуже складним. А російське в чому воно полягає? Що воно більше? Тоді дунів у них вже небагато. То есть там, якщо вони відправляють, то на штурмові групи, на штурмові дії, то есть або геть ее відірваних або е-е там щось там провинились. Ну, е-е, людей, то...(truncated 3799 characters)... То есть такою тактикою вони отримують лише руїни і все.

Василь Пехньо: Угу. Добре, я, до речі, так ще поміркував собі, що чим далі вони просуваються, тим глибшими ці руїни стають, тим більше, грубо кажучи, в них цієї кілзони. А до якої, от на вашу думку ми можемо дійти межі? А що от все, кілзони зупинять фронт, чи такого не буде?

Олексій Герман: Е такого не буде. Е-е, що у росіян, що у нас, то есть є дефіцит. Такі речі можна зробити на одном, ну, на якому там напрямку, де у росіян там заплановані якісь там дії, сконцентрувати там кількість розрахунків. Ну, за одним дроном, скажемо так, сидит оператор, інженер, то есть, ну, ціла група працює, щоб він полетів і вбив. А то же самое і у росіян, і у них недостатньо там таких розрахунків. Якщо зараз ми вдосконалимо свою майстерність по охоті за їхніми екіпажами, як вони охотяться і за нашими також, то ситуація стане для них гірше. Ну і то по суті не такі страшні механізовані колони і окремі штурмовики, скільки треба знищити екіпаж. Так, то есть механізовані колони взагалі, то есть, ну, це нонсенс, це я не ну це така рідкість зараз. Може в них там щось зайве там чи хтось там уже стопнув ногою з їхнього там генералітету і сказав: " Їдьте". Е, це дуже рідкі там випадки, коли вони там стоять в колону, потому що, ну, це смертники. Ми бачимо, то есть ми бачимо, у нас є там, ну, ряд розвідок, да, то есть і бачення є за 30 на основних напрямках напрямках 30-40 км, да, то есть у нас крила, бачать, ми бачимо, як вони рухаються, потім ближня розвідка, то есть, ну, удари у нас всі позиції, то есть всі орієнтири там пристріляні. Е, ну, е, это самоубийство. Зараз буде зимова війна, то есть Зеленка спаде остаточно, кілзона взагалі виросте, ховатись буде, ну, там просто буде тір. То есть тільки, знаєте, как це буде на наблюдательность. Побачив сліди, ага, він там і буду там розбирать бліндажі, все ці речі. То есть активних таких штурмів на зиму я, ну, не очікую. Це самогубство.

Василь Пехньо: Я якось спілкувався з командиром полку безпілотних систем Рарог. Хасан, подзвони і він каже: "Це це просто, ну, от те, що роблять дрони з війною - це геноцидальна війна. Це геноцид по відношенню до російських бійців." Так, точно. Те, як їх посилають в бії. Але він каже: "В нас теж дуже багато втрат внаслідок дронів, тому що росіяни за нами ганяються". Тобто це геноцид, який технології вчиняють з людьми. Так, він каже, колись, коли ці цифри відкриються, от втрат картин того, як це все відбувається, він каже: "Ну, це це буде це буде не менше, ніж от усвідомлення того, що це технології зробили геноцидальну війну проти людей, те, якими кількістями е вмирають росіяни, особливо на фронті. І це те, те те, про що ви говорите. Абсолютна прозорість того поля бою, яким воно стане. Це теж є такий елемент очікування. А як же ж буде воно? Що зроблять росіяни? Е, бо їм в них є потреба наступати. А чи будуть вони наступати, чи бу, чи як вони це будуть робити, це велике питання. Але, повертаючись до того, який наш шлях має бути в тому, щоб зупинити противника, щоб сподіватися на щось більше, е, це ми повертаємося до початку, до корпусів. Власне, з вами, як з офіцером 14-го корпусу, я би хотів обговорити питання того, які задачі зараз в нас далі стоять перед корпусами в частині пошуку людей, їхньої мотивації, в частині того, щоб довести технології до фронту, в частині того, щоб знайти людину і навчити її, в частині того, щоб поборотися за людину е-е і змусити її переконати, що твоє місце служити ось тут із нами. В принципі, базово ці задачі закладалися в ідею корпусів. Чи вони зараз реалізовуються, чи може вони ще будуть реалізовуватися?

Олексій Герман: Ми дуже, Василь, правильно все відмітили, да? То есть оті перша, друга, третя, четверта, п'ята складається в кулак. Е, але на сьогодні, да, то есть, ну, да, дали нам набір військ, да, то есть я не хочу сказати нічого там погане, добре, то есть, ее, але цього замало. То есть корпус - це скелет, ее, і він повинен мати можливості дуже швидко реагувати на якісь речі, ее зміну там, наприклад, там бригади е забезпечені ребом там по таким-то, таким-то частотам. Е-е ворог там пішов там на цифру или еще что-то. Ну, на напрямок, например, заїхала група, яка, е, працює зовсім в інших частотах, то есть і фактично позиції беззахисні. Ну, отут повинен бути механізм, а як вплинути на ситуацію. Якщо рухатись тими засобами, які зараз єсть, то бригада, ну, бата кожен батальйон, бригада за кожен батальйон, який утримує смугу, отримує якусь там приклад там 10 млн. По 7 млн вони отримають. Ну, грубо говоря, да? То есть половина йде на удар на закупівлі, от які вони хочуть, хоча бажають на оптики, закупають на оптики, то есть це їхні рішення. Ну, в залежності від екіпажів, а половина йде на реби. Ну, час, час між, е-е, виявленням і тем, що прийде актуально півтора місяця. Для війни місяць - це дуже багато. півтора гейт смертеня. То есть корпуси повинні мати якісь такі чарівні палички, виручалочки у вигляді грошей чи у вигляді ледь не своїх виробників. Этот самый я бы сказал, что ресурс, да, наверное, свои финансовые, то есть можливості, щоб закупать какие-то речі, то есть засоби. Ну, это ж через сили логистики делается. Ну, сейчас это всё просто.

Василь Пехньо: Ну, давайте повернемося ще на крок назад до питання. В конкуренції за людей корпуси зараз відіграють яку роль? В підготовці їх, в мотивації людей. Тому що ви сказали про фінанси. Фінанси - це другорядне. Від вас теж лунає, що від вас пролунала теза: "Дро є, нема людей". От яка роль корпусів в цьому має змінитися і як це все має відбуватися?

Олексій Герман: те, що я час бачу, да, то есть керівники корпусів, ну там рекрутингами чагом поки не займаються. І вони ледь-ледь прийняли, то есть це ж тільки що зробилось, е, ледь-ледь прийняли бригади. Ее зараз пройшов аналіз сли сильних та слабких сторин, то есть, ну, багато чого, то есть по напрямкам. І вони навіть про це не замислюються. Мотивації як такової, то есть по корпусам е бачив, чтоб вот занимался корпус рекрутинг. То есть окремі бригади до себе набирають, але це теж дуже важко. Це у нас, знаєте, там перевести бійця іли призначити бійця в підрозділ, це цілий квест. Навіть зачешники, які хочуть повернутись, це, ну, вони, грубо говоря, воюють. От він повернувся СЗЧ, місяць за їду воює, тому що всі документи показ з ДБР, все повирішуєш, то есть це біда. А якщо він ще з іншої структури, наприклад, там з Нацгвардії, то есть или ЗСУ, то то вообще біда-біда.

Василь Пехньо: Добре. Е-е, тобто ви так бачите, що зараз поки що багато чого в нас не відбувається з очікуваних ставок, які робились на корпуси. У нас дуже слаба іде мобілізація і головне підготовка. Не вистачає підготовлених бійців. Ее, ну я не розумію, я не бачив, як це відбувається, я вам чесно кажу. То есть я не був на полігонах там які тилові, ну де вони можуть якісь таємні місця, де вони їх готують. Але я, ну, за свою практику ще не бачив, щоб прийшла от рота і рота зайшла у підрозділ. Там рота там бригаду таку-то, то есть от по кількості людей, то есть і вони були навчені тому тому. Нема цього, коли немає у тебе підготовки, мобілізації, підготовки, з чого візьмуться резерви? Ну, де вони десь там тримають в тайни. Ну, я в це не вірю. наповнення, ще раз говорю, наповнення бригад, навіть які, ну, не в таких інтенсивних їх в ручному режимі. То есть уже, знаєте, як я бачив там, та немає ким тримати, зараз офіцери підуть окопи, фінансову часть от виставляємо, будуть копать і будемо окапувалися і будемо будуть бухгалтера бой приймати. Ну, було таке. І уже потім там, коли доповідь пройшла і пошли на потім там підкріплення щось давали, це повинно бути системно. Системна мобілізація, системна підготовка. І якщо людина підготовлена, ну, я приймав участь в штурмових діях, то есть я маю пару поранень з питок картузій, я знаю, що це таке. То есть, ну, е, поймать кулю 545 - це, ну, в 90 випадках не смертельно. На войні ще треба вміти загинути. Це каскад помилок. Якщо у тебе там твоя гарна підготовка, гарний командир, який планує, все буде добре. А у нас зараз, то есть, підготовки нема. система войни, скажемо так, кілзона виросла, а кілзона відповідає, скажемо так, за евакуацію хлопців. От він поранений і якщо він знаходиться там, ти ж ти ж не скажеш йому: "Хлопче, безнагідность 7 км треба йти". А такі випадки є. заводять на таку глибину, де і командир, ну, це керівники дають накази на таку глибину, де евакуацію провести хлопця, ну, неможливо, да, він поранений, ну, ти його зараз витягнеш, два місяця полічиться і прийде знов. Ну, я бачив з характером людей, їх дуже багато. Ну, для цього опять же ж підготовка, нормальные командиры, нормальное прийнятие решения. То есть по позициям які позиції доцільно? Чи ці 500 м, ну, вони коштують життя трьох бійців? Навіть трьох. А це дуже багато. Ну, я бачив, як три бійця вулицю тримали в Бахмуті в Часовому Яру. То есть трій. І, ну, щоб, ну, навіть при інтенсивності таких дій, я пам'ятаю з батальйона в трати були чотири человека. чотири людини за 4 з по місяці інтенсивних вуличних боїв. Да. Поранених були. Ну, поранени потім поверхнулись підрозділ. Була евакуація, загинула, то всього чотири. Це нормальний командир, значить, був. Правильно? Вочевидь, напевно. Так. Питань дуже багато. Якщо у нас не вистачає підготовки людей і підготовки командирів. мотивація. От, ну, ти їх забрав з вулиці, ти його, ну, закинув в цей бусік, привіз на цю базу, він вже оттуда думає, куди потрапив і що отут треба давати, а, мотивацію, да, і навчати. Так, а як їй давати мотивацію? От як би ви давали мотивацію? Ее, знаєте, я на це питання не можу відповісти, тому що я, ну, там не фаховий психолог, так? Якщо мамка не привіла, как любов доро до батьківщини, то ну що я зроблю? Значить, повинні інструктори це якось вміти робити. Ну а щоб такого не було, яке зараз було, да, то давайте хай відповідя перед відповіддю стануть ті хлопці, які нарахували тоді людей добровольців, котрих поклали. Це ж причина наслідковий зв'язок. Ті речі, які ми маємо, ну, це всего лиш помилки минулого керівництва. А ви думаєте, відповідальність тих, хто призвів до фатальних помилок і до великих втрат людей, от якби зараз їх би там притягнули до відповідальності, це би дало якийсь імпульс, такий сенс? Так. Е, я вам при приклад. От я зараз у відпустці м ну захворіла питомець, собака ее був парамедик. воювали на часом арм'ярі. Дуже гарна людина. Зараз він, е, списався по після поранення, по стану здоров'я, але він практикуючий ветеринар, то есть хірург. Я говорю: "Друже, тобі від довірю там свого улюбленця, допоможи вилікувати". І коли приїхали, то есть, ну, он командир обняв, я говорю: "Та я ж тобі вже не командир". А так їдемо з дружиною. Я говорю: "А ти, ее, подумай, а скільки офіцерів зможуть отак от солдатами вітатися, отак от, щоб, ну, було так, чи вони будуть окреми якийсь парад у них, чи, ну, цю війну витягуває солдат в окопі, пехотинец і пілот, ее, е-е, БПЛА, е, але тримає має це все на своїх плечах піхотінець. І от щоб його туда відправити, треба мати, ну, і він пішов виконувати це завдання, треба мати шалену повагу, шалений досвід, вплоть ходить з ними. Ее, ну і тоді щось буде. А зараз, ще раз говорю, і офіцерський склад у нас якийсь то дефіцит. Я зайшов на рівень корпуса. Я бачу, ну, для мене був шок. 60% не мають бойового досвіду офіцерів. Це від капітана до полковника. Він не знає, як, вибачте, сра лопата і приймати сухой душ. Так які він завдання буде ставить підрозділи? Ну, це в принципі військо бойового досвіду чи з чи з 22-го року? Взагалі жодного 2014го теж. Да, взагалі жодного. Я говорю: "А що так можн було? Де ви були, хлопці?" Ну, один майор, молодой майор, там здоров'я, то есть, ну, хоть на бігбордик фотографіруй. Каже: "Я воював". Я говорю: "А де?" "В штабе бригади просидел півроку". Ну, у нас якась, ну, диспропорція. Десь хтось ховається від войни, десь хтось себе не жаліє. Якщо взяти провести аналітику по особистим справам, сколько люди там на бойових загальний термін, то є фактично ті, на яких невиїзні на них фронт тримається. І є ті, які навіть туди не заїжджали.

Василь Пехньо: Слухайте, в мене буде тоді до вас фінальне питання. Е-е, якась в нас така в нас вийшла розмова, знаєте, в такому рваному темпі в плані того, що начебто от ви кажете, що все непогано, але з іншого боку, коли заглиблюєшся, то дуже багато того, що неприємно пахне, то в підсумку що буде? От давайте на цьому завершимо. На цій це воно в якійсь мірі трошки риторичне від мене запитання, да? Що буде, куди ми йдемо і що треба зробити, щоб було краще? От таких три запитання в одному будете.

Олексій Герман: Як сину я побажав, щоб не траплялось, ти должен знать одне сино. Все буде добре. То есть нам допомагає, то есть я критикую нашу ситуацію, да? Угу. Але нам дуже допомагає те, що відбувається у росіян, то есть їхня корупція, їхнє воровство, їхня там система мотивації или демотивації, то що ми на своїй землі, вони на чужій. Е, за нами є правда, за ними немає. За нами півпланети, вони шукають якісь аргументи. Все буде добре. будуть стабілізація фронта. То есть, ну, е, а нам треба, щоб це було швидше все, я хочу вийти на День Перемоги, коли він це буде державне свято і вийти е-е зняти з себе форму, вийти в цивільному, е, вийти і відсвяткувати. Але для цього, то есть, треба нам дуже багато в чому змінюватись. І ці зміни повинні бути достатньо швидкі і ее а в нас є елементи правильного шляху чи от є? Я Ну є хлопці, третій армійський корпус Азов, Хартія. Є дуже багато прикладів є, ее 47ма бригада, ее 24та. То есть навіть е є приклади. Ну, опять же ж, там це побудова на керівники. У нас наші генерали почали гратись в по в політику і, ну, дуже крутих офіцерів, то есть яким ще командувать і командувать у війні. То есть поснімали зараз я там знаю, він там е ну де не повинен бути він від нього він воїн ее від народження. він повинен керувати фронтом, а он десь там бумаги перекладає. Ну, тому що незручний брать ось ці речі і буде все добре. То есть, ну, я думаю, пора мінять керівництво і генштаб, і там дальше. Ну, якщо тут зміни ідуть, да, то есть такі, давайте, ну, приміним полковника до майора розжалували і відправили командувать роти. Якщо то тут так можна, то давайте зададім питання: а чому там було і хто за це несе відповідальність? Час штурмові війська, кому вони потрібні? Ну, це питання риторичне, яке вочевидь не зовсім тема сьогоднішнього нашого ефіру. Це не риторичне питання. Є у нас єсть десантно-штурмові війська, але із-за стосунків того, що Сирський з там з апостом щось не не поділили, ти штурна вивіска. Навіщо? Що що це робиться? До речі, багато хто говорить про Ви кажете, що резервів не вистачає. Ну, а в нас якраз таки от в тому питання, що ті ж самі штурмові війська, вони зараз, це відкрита інформація, вони комплектуються першочергово, на відміну від класичних механізованих підрозділів, які страждають від того, що вони не можуть провести ротацію. Це робить дисба Ви ка от ви ка дисбаланс. Дисбаланси - це це проблема вочевидь, яка існує в нашій і країні, і армії зокрема. Але ну що ж, я обіцяв, що це буде е було запитання на завершення про все буде добре. Що ви кажете? Да, все буде добре. Повіримо, повіримо вам.

Василь Пехньо: Дякую, Олексію, що ви завітали до нас. Олексій Геман, офіцер Збройних Сил України, офіцер 14-го армійського корпусу, був гостем майданчику Про.ua вільного медіапростору. Друзі, закликаю вас долучатися до зборів, до речі, які наша команда проводить. Це збір для спецпідрозділу безпілотних літальних апаратів 27-ї окремої 27-ї печерської бригади Національної гвардії. Це окремий спецпідрозділ, великий, значний, потужний, масивний. Я він зараз починає ставати потрошки публічним ще й тому долучиться до збору на 10 дронів Матріс 4Т для них 2 млн грн ціна цього збору. Ну а кожен ваш донат - це внесок в те, щоб все було добре. Дякую всім. Будьте здорові, на все добре та до нових зустрічей.