Перейти до основного змісту
  • UKR
  • RUS
  • DEU
  • ENG
Веселкова Крамниця
  • Важливо
  • Культура
    • Розваги
      • Музичний Блог
      • Кіно
    • Освіта
      • Історія
      • Агрокультура
      • Наука
      • Теологія
      • англійська мова Блог
      • Література
      • філософія
      • Нова освіта
      • Ботаніка
    • Оборона
    • Мій Блог
      • Побут
      • Мови
      • Політика
      • Війна
      • Справа
  • Блог
    • Щоденник столяра
    • Вітання
    • Вітаю!
    • Смачний Блог
    • Оздоровчий Блог
    • Техно Блог
      • Блог програміста
      • Меню акордеон
      • Початок веб експерименти
      • Блог програміста
  • Різне
    • Спорт
    • Право
    • Самовдосконалення
    • Магазин
      • Доставка
      • Умови
      • Початок
      • Контакти
      • Веселкова Школа
    • Меморіал
    • Персоналії
  • Пам'ять
  • Дім
  • Вища освіта
  • Новини
  • вебпрограмування
  • Довголіття
  • Блог ВШ
  • Блог гра
  • Звукові книги
  • БлогWP
  • Блог 2
  • БлогMS
  • Блог ТР
  • Блог МУНГ
  • Блог ПХ
  • GIT
  • Блог 1

Композитор з Коломиї, який став амбасадором українського джазу.

13 червня, 2024 в 20:01, Немає коментарів

Цікаві факти про Анатоля Кос-Анатольського. 
У народі його називали «співцем Карпатського краю». Навіть якщо ви нічого не знаєте про Анатоля Кос-Анатольського, ви точно чули його солоспів «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» на слова Івана Франка. 1 грудня 2023 – 114 років від дня народження, а 30 листопада було 40 років від дня смерті українського композитора, педагога, поета, музично-громадського діяча.



У народі його називали “співцем Карпатського краю”. Навіть якщо ви нічого не знаєте про Анатоля Коса, ви точно чули його солоспів “Ой ти, дівчино, з горіха зерня” на слова Івана Франка. 

1 грудня 2023 – 114 років від дня народження, а 30 листопада було 40 років від дня смерті українського композитора, педагога, поета, музично-громадського діяча. 

Як йому вдавалося повертати джаз і українські пісні на радянські сцени і при цьому бути безпартійним? Де зараз слухати його твори? Розповідає музична оглядачка Наталка Писанка.

Рід Косів

Батько Анатоля Йосип Кос – лікар-меломан з абсолютним слухом, мати Лідія – піаністка, у них було 5 дітей. Трагічно склалася доля наймолодшої доньки Марусі, учасниці українського студентського радикального руху. Вона загинула під час замаху на Броніслава Перацького, міністра внутрішніх справ Польщі. Найстарший син Михайло здобув інженерну освіту, у 1940-ві емігрував до Америки, мав низку винаходів і патентів, зокрема, двигун внутрішнього згоряння “КОС-МОТОР”.

Родина Косів.

У численному роду Косів – лікарі, інженери, письменники, адвокати, всі вони були освіченими людьми, знали кілька мов. Анатоль – середульша дитина подружжя – володів польською, англійською, німецькою, французькою, грецькою, італійською, латиною. Ще за часів студентства друзі Анатоля пожартували: “Косів у світі багато, а Анатоль – лише один. Отже, Кос-Анатольський!”. Так і з’явився псевдонім.

Анатоль Кос-Анатольський.

Батько Анатолія дружив із Соломією Крушельницькою. З нею він познайомився 1895-го ще студентом у Відні, а в роки Першої світової війни Крушельницька була посередником у листуванні між Йосипом – військовим лікарем у Відні – і його родиною в Галичині по той бік фронту. Видатна українська співачка мешкала в Італії, на той час ще “політично нейтральній” країні, тож їй доводилося бути сполучною інформаційною ланкою родин, роз’єднаних війною.

Анатолій брав уроки вокалу в Одарки Бандрівської, Соломіїної племінниці, у майбутньому фундаторки музею Соломії Крушельницької у Львові. Чоловік Одарки, піаніст і педагог Тарас Шухевич, був викладачем Кос-Анатольського у класі фортепіано, спершу у Львівському вищому музичному інституті імені Лисенка, згодом – у Львівській консерваторії імені Кароля Шимановського. Тарас Шухевич, як і Кос-Анатольський, спершу отримав юридичну, а лише потім вищу музичну освіту.

Згодом, у радянські часи вже Кос-Анатольський клопотав про Соломію Крушельницьку, яка проживала в скрутних умовах у Львові. І згодом ініціював присвоєння її імені Львівській музичній школі при консерваторії.

Він допомагав ще одній музикантці з іншого роду Крушельницьких – Марії, видатній українській піаністці, яка потім активно пропагувала фортепіанну творчість Анатолія Кос-Анатольського. На ютуб-сторінці Марії Крушельницької можна ознайомитися з фортепіанною творчістю композитора і послухати його поезії – так, він ще й був майстром слова, на його вірші писали пісні інші композитори!

Композитор народився, але зовсім недовго проживав у Коломиї – місто, яке згадував Леопольд фон Захер-Мазох у своїх творах, де виступала Соломія Крушельницька, де у в’язниці сидів Іван Франко.

Це місто може похвалитися тисячами історій, а ще рекордом, пов’язаним з Кос-Анатольським. Фестиваль його імені – найстаріший в Україні, він відбувається щорічно від 1987-го, його не зупинила ані пандемія, ані війна.

Цьогоріч заключний концерт фестивалю заплановано на 2 грудня у приміщенні наймолодшої філармонії України, відкритої у травні 2022-го, що теж є своєрідним рекордом.

Вдень – юрист, увечері – джазист 

Анатоль ще навчаючись у Станіславській (Івано-Франківській) гімназії, створив хор і почав записувати пісні. У Львові він отримав отримав одразу дві освіти – юридичну і музичну.

Тоді, у міжвоєнний період 20-тих і 30-х Львів був просто оповитий джазом. На концертних майданчиках панували танцювальні оркестри (джаз-бенди) і ревелєрси (чоловічі квартети з джазовим супроводом).

На початку 1930-х Кос-Анатольський нудівся на практиці у юридичній конторі, отримував мізерну зарплатню, тож не відмовлявся від додаткового заробітку на вечірках, граючи джаз у популярній тоді львівській капелі Яблонського (“Ябцьо-джаз”). Музику для ансамблю писали Богдан Веселовський, Ярослав Барнич, Богдан Вахнянин і сам Анатоль Кос. Це були легендарні часи з вечірками і “модними віяннями” з Європи.

Джаз-капела «Ябцьо-джаз». Зліва направо: Степан Гумінілович, Анатоль Кос, Леонід Яблонський, Богдан Весоловський.

Аби пристойно заробляти, потрібно було відкривати власну юридичну контору, що не вдалося організувати Кос-Анатольському у Львові. Деякий час він працював у власній юридичній конторі у Залізцях на Тернопільщині, але там йому бракувало насиченого культурного життя.

З приходом совєтів у 1939-му Кос-Анатольський повернувся до  Львова і саме з цим містом пов’язана його творчість. Його першою самостійною роботою стало музичне оформлення лялькового спектаклю “Дівчина і білочка”.

У майбутньому він чимало писав для театру, у своєму першому балеті – “Хустка Довбуша” – оспівав образ легендарного українського опришка. Кос-Анатольський примудрявся поєднувати джаз чи танцювальні мотиви з гуцульським мелосом (“Карпатське танго”), написав перший в історії української академічної музики концерт для арфи з оркестром.

Діалоги з Людкевичем, конфлікт з Івасюком та безпартійність

Життя Кос-Анатольського за радянських часів можна було б назвати відносно безхмарним. Його не заарештовували, його ноти не палили публічно у дворі Львівської консерваторії, його разом з дружиною не відсилали на 10 років до мордовських таборів, як це сталося з іншим композитором Василем Барвінським.

Можливо, саме юридична освіта дозволила Кос-Анатольському уникнути репресій. Проте, як і всі в Радянському Союзі, він поводився вкрай обережно і обговорював важливі теми з колегами на вулиці, поза межами дому, побоюючись прослушки.

За спогадами сучасників, Кос-Анатольський був скромною, доброзичливою людиною. Але і він не стримував своїх емоцій в деяких ситуаціях. Одна з них пов’язана з другом і колегою Станіславом Людкевичем.

Український композитор і музикознавець Станіслав Людкевич ще під час випускних іспитів сказав Кос-Анатольському: “Ваше життя має належати музиці!” 

Людкевич, який прожив понад сто років, умів надихнути і влучно вловити суть. 1939-го, коли радянська влада прийшла у місто, він констатував: “Нас визволили і нема на то ради!”

Серед музичної громадськості Львова, 1946. Зліва направо сидять: О.Лисенко, Л.Ревуцький, С.Крушельницька, Ф.Колесса, С.Людкевич, В.Барвінський; стоять: А.Штогаренко, Ю.Крих, Р.Сімович, Й.Москвичів, М.Михайлов, Т.Шухевич, В.Тіпаков, Д.Залеська-Колесса, М.Колесса. Фото: з фондів ЦДАМЛМ України

Звісно, радянська влада не подарувала композиторові його чітку проукраїнську позицію. 1969-го дирекція видавництва “Музична Україна” повідомила, що може опублікувати збірку музикознавчих праць Людкевича лише у скороченому вигляді нібито через брак паперу. Розлючений Кос-Анатольський (тоді вже народний артист України, професор Львівської консерваторії) написав голові Спілки композиторів України та директору видавництва листа:

“Якщо видавництво мало папір на видання збірника музичних анекдотів накладом 115 тисяч та російською мовою накладом 100 тисяч, то соромно мотивувати браком паперу скорочення у збірці Станіслава Людкевича!”

Кос-Анатольського і Людкевича пов’язувало ще дещо: вони обидва опікувалися відновленням нотної спадщини і реабілітацією імені Василя Барвінського, писали листи до влади на його захист.

Як і Людкевич, Кос-Анатольський теж тверезо оцінював політичну ситуацію в країні. Незадовго до своєї смерті 1983-го він сказав дружині Надії Кос: “Якби ми мали свою державу, то інакше стояли б у світі”.

На початку 1970-х у Львівській консерваторії відкрили підготовче композиторське відділення, одним з перших його студентів був Володимир Івасюк. Він потрапив у клас до Кос-Анатольського. Проте 1974-го між вчителем і учнем виник конфлікт, й Івасюк перейшов до іншого викладача. Що саме сталося і чому творчі шляхи двох яскравих особистостей розійшлися, – досі овіяно таємницею.

Але  ще більше дивує, як Кос-Анатольський міг отримувати найвищі державні нагороди, бути депутатом Верховної Ради, писати листи Барвінському у табори, висловлювати своє обурення спілці композиторів, очолювати Львівське відділення спілки композиторів України, сміливо писати джаз і при цьому бути безпартійним?

Кос-Анатольський сьогодні

“Життя коротке, а мистецтво – вічне“, – любив казати Анатолій Кос-Анатольський, тож його солоспів “Ой ти, дівчино” тепер навіки з нами, але послухайте його іншу пісню “Зоряна ніч” у сучасному грайливому виконанні.

І готуйтеся до прем’єри у Київській Опері: вже цього грудня у театрі відновлюють балет Кос-Анатольського “Сойчине крило“ за новелою Івана Франка. Цей твір довго чекав свого відродження – ще з 1950-х, коли вперше був поставлений на сцені Львівської Опери. Тепер поодинокі квитки на прем‘єрні дні ще можна знайти на сайті театру.

Афіша до вистави. Фото: Київська Опера

Наталка Писанка

Українська Правда

Немає коментарів

Залишити відгук







Свіжі статті

  • Кавери українською
    15. лип. 2025
  • 🎶 Як я перетворюю музичне звалище на осмислений плейлист
    12. лип. 2025
  • Знамениті мелодії Босанова
    12. лип. 2025
  • Перша новина
    25. черв. 2025
  • Слова справжнього командира своїм бійцям
    19. черв. 2025
  • Перша новина
    19. черв. 2025
  • Що може одна людина
    17. черв. 2025

Інформація

Фрагменти гармонійного звуку

Кошик

Кошик порожній.

Log in

Incorrect password.




Forgot password?
Create an account
Login to existing account
My orders
My reviews
My details
Log out
Сайт створено з Mozello - найзручнішим онлайн конструктором сайтів.

Створіть свій вебсайт або інтернет-магазин за допомогою Mozello.

Швидко, просто, без програмування.

Поскаржитися на порушення Більше