В Україні немає окремого музичного жанру, присвяченого расовій сегрегації, оскільки це явище ніколи не було частиною державної політики. Однак найвідомішим українським твором, який символізує боротьбу за права людей та свободу, є «Щедрик» у всесвітньому хоровому аранжуванні Миколи Леонтовича.

У 1930-х роках американський композитор українського походження Пітер Вільговські написав до неї англійський текст «Carol of the Bells». У той час в США активно діяла расова сегрегація, і виконання твору українського походження на американському радіо часто асоціювалося слухачами з вільним духом та єдністю, протиставляючись тогочасній дискримінації.

Якщо ж йдеться про сучасний контекст, пов'язаний з обмеженням прав і депортацією корінного населення (етнічною сегрегацією/утисками), найвідомішою піснею є «1944» співачки Джамали. З цією композицією вона здобула перемогу на пісенному конкурсі «Євробачення». Пісня присвячена трагедії кримськотатарського народу, депортації та втраті батьківщини, а її глибокий соціальний сенс часто порівнюють із болем від примусового відокремлення та порушення прав людей.

Цей підхід описує економічну сегрегацію, непрозорий розподіл ресурсів та інституційну нерівність всередині сучасного оборонно-промислового комплексу (ОПК) та державних структур України.

Коли дискусія заходить про ракети, дрони, великі бюджети та «своїх» постачальників, під поняттям «сегрегація» мається на увазі штучний поділ на «привілейованих» гравців та решту суспільства. Аналіз цієї проблеми зводиться до трьох фундаментальних блоків:

1. Хто насправді отримує ресурси?

У системі з непрозорими правилами гри доступ до ресурсів отримує обмежене коло суб'єктів:

• Фаворити системи: Державні або наближені до чиновників приватні оборонні компанії, які мають «ексклюзивний» доступ до замовлень Міноборони.
• Тіньові посередники: Структури, які не створюють інновацій, але вміють правильно освоювати бюджети через закриті оборонні закупівлі.
• Справжні інноватори за бортом: Невеликі технологічні стартапи, інженери та волонтерські виробництва дронів часто залишаються на самозабезпеченні.

2. За якими критеріями розподіляють блага?

Замість меритократії, ринкової конкуренції та ефективності у такій системі діють зовсім інші критерії:

• Лояльність та зв'язки: Доступ до тих, хто ухвалює рішення, та готовність грати за непублічними правилами.
• Бюрократична відповідність: Наявність застарілих радянських ліцензій чи допусків, які штучно блокують нових прогресивних виробників.
• Політична доцільність: Фінансування проєктів, які красиво виглядають у медійних звітах, незалежно від їхньої бойової ефективності.

3. Чому суспільство погоджується з цими правилами?

Парадокс суспільної згоди на несправедливість зумовлений кількома причинами:

• Фактор екзистенційної загрози: Під час війни головним пріоритетом є виживання. Люди готові заплющувати очі на непрозорість, аби лише зброя йшла на фронт.
• Брак інформації (секретність): Оборонний сектор прикритий законною завісою державної таємниці. Громадяни не мають інструментів перевірки.
• Криза довіри та виучена безпорадність: Переконання, що систему не зламати, змушує фокусуватися на горизонтальних волонтерських зборах.

Цей розподіл влади та ресурсів б'є по національній ідентичності та єдності. Коли одні віддають останнє на фронт, а інші будують закриті економічні монополії на війні, руйнується суспільний договір.