З нами вже є Роман Безсмертний — історик-дипломат, надзвичайний і повноважний посол України у Білорусі у 2010-2011 роках. Також, що теж дуже важливо, він був представником України у політичній підгрупі контактної групи у Мінську у 2015-2016 та 2019 роках. Це все важливо, тому що досвід пана Романа є таким, який зараз, з аналізом ситуації, буде точно цікавим вам. Тому залишайтеся з нами.

Пане Романе, добрий вечір!

Слава Україні!

Героям слава! Доброго вечора!

Без зайвих лестощів, досвід пана Романа у спілкуванні з Російською Федерацією вочевидь є ширшим, ніж досвід представників нової американської влади. Пане Романе, які ваші враження та думки після закриття Мюнхенської конференції?

Чи можна сказати, що ви погоджуєтесь із Крістофером Хойзґеном у тому, що ця конференція за змістом, особливо для нас, була унікальною? Вона дуже серйозно розкрила світ і його відношення до України, бачення її майбутнього в Європі, у світі, як частини європейської та глобальної безпеки.

Наговорено було дуже багато. Хоча до сказаного є цілий ряд запитань, бо в окремих випадках те, що говорилося, просто звучало як пояснення або як причина чогось, але не як конкретні плани чи малювання завтрашнього дня. Кожне слово можна вирвати з контексту, трансформувати і пояснювати, як завгодно. Але загалом діалог свідчить про те, що світ розвертається, і, на жаль, він розвертається у бік нарощування напруги.

Якщо хочете, я загострю ситуацію. Але я так відчуваю, що з коридорів Мюнхенської конференції йшов аромат пороху. Тому очевидно, що є над чим задуматися і з чого робити висновки.

Якщо продовжувати тематику конференції, то, напевно, найпомітнішим моментом цього заходу стала промова Джей Ді Венса. Він різко розкритикував стан справ із демократією та свободою слова у Європі. Багато експертів відзначають, що таким чином американці демонструють, що у теперішньому вигляді вони вже не готові мати з Європою настільки тісні стосунки і, що найголовніше, забезпечувати обороноздатність європейського континенту.

Пане Віталію, як ви оцінюєте цю ситуацію?

Цей виступ мав тактичний характер. Його завданням було спричинити скандал. Треба віддати належне європейцям — вони блискуче піймали цей маневр у свої тенета і фактично розгромили його аргументи. Зверніть увагу, як у фіналі конференції пан Келлог заявив про те, що Європу не запрошують на переговори.

Уявіть собі, якби Європа після виступу Джей Ді Венса розгубилася, а у фіналі це прозвучало як факт, що її не запрошують на переговори — це була б крапка. Але зверніть увагу, що у кінці конференції стало відомо про заплановану нараду в Парижі. Очевидно, що між Трампом і Макроном уже раніше відбулася розмова, в якій Трамп просив зібрати окремих очільників Європи для обговорення миротворчого контингенту або певних підрозділів, які могли б брати участь у гарантіях безпеки.

З моєї точки зору, хамовита поведінка американської сторони свідчила про бажання загострити ситуацію. Але європейці дали чітко зрозуміти: вони готові працювати, вони розуміють безпардонний стиль спілкування нової адміністрації США, але також розуміють, що вона тимчасова. Прийде час, її замінять, як замінювали інших. А мова йде про нинішню і майбутню стабільність Європи.

У цьому контексті зустріч 3 лютого у Брюсселі, ініційована Антоніо Коштою, президентом Європейської ради, вже тоді розставила всі акценти. Коли приїхала команда з Вашингтона, вони мало розуміли, що європейці вже прийняли всі рішення щодо безпеки, нарощування оборонно-промислового комплексу та збройних сил. Коли це було донесено до них, вони почали хитатися у своїх позиціях.

Так само хитався і Пітер Гексет після закритої зустрічі з генеральним секретарем НАТО. На наступний день їхня поведінка була вже м'якшою.