Веселкова Крамниця - Важливо

🇺🇦 Усть-Луга — Україна?

Mon, 30 Mar 2026 10:20:00 +0000

Чому порт, який зараз горить, ніколи не був «споконвічно російським»

🇺🇦 Усть-Луга — Україна? Могикане Півночі: шокуюча правда про «російський» порт

Чому порт, який зараз горить, ніколи не був «споконвічно російським»

Уявіть: стратегічний російський порт на Балтиці перетворюється на яскраве феєрверк-шоу… А СБУ лише посміхається. 😏 Це не просто пожежа — це нагода згадати справжню історію цих земель.

Зміст

0:00 – Вступ і сучасний «феєрверк»
3:00 – Чому це Інґрія, а не Ленінградська область
10:00 – Як Москва знищила Новгород
20:00 – Могикане Півночі: іжорці, водь і інгерманландці
40:00 – Український слід і висновок

💙 Інґрія — посаг Ярославу Мудрому ▼

Ці землі Ярослав Мудрий отримав як весільний подарунок від шведської принцеси Інґегерди. Київська Русь простягалася далеко на північ, а Новгород був її північним форпостом.

Москва в той час ще була маленьким улусом Золотої Орди і не мала жодного стосунку до цих територій. Коли ми кажемо «російська земля», варто пам’ятати: до Петра I тут панували шведські та фінно-угорські впливи.

Петро просто захопив чужі володіння і побудував на болотах нову столицю, заплативши тисячами українських і не тільки життів.

💛 Шведські фортеці на місці Петербурга ▼

Ланскрона, Нієншанц — ці назви досі ховаються під сучасними районами Санкт-Петербурга. Шведи контролювали торгівлю на Балтиці і не збиралися віддавати землі московитам.

Столбовський мир 1617 року закріпив Інґрію за Швецією назавжди… аж поки Петро I не порушив усі угоди.

Сьогодні ми бачимо, як історія робить коло.

💙 Геноцид новгородців — урок історії ▼

Москва не «об’єднувала» землі. Вона їх знищувала. Тисячі людей були вбиті або депортовані. Новгородська республіка, яка тяжіла до Європи і Києва, перестала існувати як вільна держава.

Це був справжній геноцид, про який досі мало хто говорить.

💛 Могикане Півночі: іжорці, водь і інгерманландці ▼

Справжні господарі цих земель — фінно-угорські народи. У XIX столітті інгерманландців налічувалося до 200 тисяч, іжорців — понад 17 тисяч.

Сьогодні їх залишилося обмаль. Росія проводила проти них п’ять хвиль депортацій у 1930–1947 роках. Це був планомірний геноцид.

Будівництво порту Усть-Луга остаточно знищило останні поселення народу водь.

Яка практична користь тобі особисто? 🤔

Ця історія допомагає зрозуміти, що сучасна війна має глибокі історичні корені. Коли ти чуєш пропаганду про «споконвічно російські землі», ти тепер знаєш факти і можеш аргументовано відповідати.

Знання історії надихає підтримувати Україну, поширювати правду і не дозволяти переписувати минуле.

✅ Ключові тези

Усть-Луга — історична Інґрія, посаг Ярославу Мудрому
Москва знищила 90–95 % новгородців і фінно-угорські народи
Депортації 1930–1940-х — геноцид інгерманландців
Петербург побудований на чужих болотах руками українців
Сучасні атаки — справедлива відповідь на століття колоніалізму

Переглянь оригінальне відео

Тайм-коди:

0:00 – Вступ і сучасний «феєрверк» у Усть-Лузі

3:00 – Чому це Інґрія

10:00 – Як Москва знищила Новгород

20:00 – Могикане Півночі

40:00 – Український слід і висновок

Еволюція України

Tue, 10 Feb 2026 22:30:00 +0000

ьььььььььььььььььььььььь

"Горів світанок вибухом ракети. Збирали люди зранене життя".

Sun, 25 Jan 2026 20:27:00 +0000

"Горів світанок вибухом ракети. Збирали люди зранене життя".

5-річна Злата, яка донедавна проживала неподалік фронту, зачитала вірш Алли Василишин. Її дідусь – військовий. У липні 2025 року родина евакуювалася, розповідає мама Злати.

"Тепер це селище стирають КАБами, FPV, вірші йдуть від самого серця", – говорить Анастасія.

Чому Америка відмовляється від вільної торгівлі?

Mon, 19 Jan 2026 14:15:00 +0000

Світ вступає в епоху великого розмежування. Дії Дональда Трампа щодо введення митних бар'єрів — це не випадковість, а реалізація стратегії "сакральних еліт" США[cite: 338, 339, 649]. Мета проста: розбити єдиний глобальний простір на автономні економічні кластери, щоб повернути індустріальну могутність та стимулювати науковий прогрес, який зупинився 35 років тому

Чому Америка відмовляється від вільної торгівлі? (Повна версія)

Чому Америка відмовляється від вільної торгівлі?

1. Трамп як інструмент перебудови

Юрій Буздуган стверджує, що Трамп виконує раціональне завдання, поставлене історичним розвитком[cite: 377]. Замість глобалізації ми побачимо десяток макрорегіонів, де всередині кожного будуть свої закони, технології та мрії[cite: 355, 356, 379]. Це вимушений крок, оскільки попередня система призвела до того, що країни "Золотого мільярда" втратили точки росту, віддавши виробництво Кореї та Китаю[cite: 360, 361, 375].

Висновок: Митні бар'єри (до 60%) — це стіни між новими економічними світами, які змусять США знову виробляти, а не лише споживати[cite: 351, 380, 406].

2. Бесіда лідерів: Україна в новому порядку

Анатолій Якименко: Що насправді переслідує Трамп цими митними тарифами? Це економіка чи велика цивілізаційна гра? [cite: 335, 336]

Юрій Буздуган: Це будівництво нового світового порядку[cite: 381]. Трамп — ілюзіоніст. Поки всі дивляться на його твіти, він розбиває єдиний світ на кластери[cite: 355, 485, 486]. Глобалізація провалилася, бо не збудувала демократію в Китаї чи Росії, а лише дала їм гроші на придушення свободи[cite: 453, 457, 458].

Валерій Якименко: Але ж митна політика України була жорсткою ще з нульових. Ми платили за авто на 80% більше, ніж американці, захищаючи власні "мильниці"[cite: 535, 537, 540, 544]. Чому тоді ніхто не кричав про "драконівські мита"? [cite: 545]

Юрій Буздуган: Бо тоді це була консервація відсталості[cite: 516, 519]. Трамп же закриває ринок, бо впевнений у внутрішніх драйверах зростання США[cite: 520, 521]. Війна в Україні — це теж інструмент встановлення технологічних бар'єрів між кластерами[cite: 490, 503].

3. Геополітичні кластери Європи

Буздуган прогнозує розпад Євросоюзу на два основні кластери: Атлантичний (Англія-Франція) та Німецький (Рейн-Дунай)[cite: 560, 564, 573]. Україна ж має всі підстави для власного кластеру — шляху "з варяг у греки" (Балтика-Чорне море)[cite: 600, 612]. Цей шлях економічно вигідніший за німецький Рейн, тому конкуренти завжди намагалися його заблокувати[cite: 607, 608].

Висновок: Україні не місце в ЄС, якого не буде, або в Росії, яка капітулює. Наш шлях — власний суб'єктний кластер під парасолькою Британії та США[cite: 553, 585, 616, 628].

4. Нові друзі та капітуляція імперії зла

Війна закінчиться відновленням кордонів 1991 року та гібридним розпадом впливу Росії[cite: 556, 630]. Білорусь здобуде демократію, а Польща, Балтія та Україна об'єднаються в єдиний макрорегіон[cite: 631, 632]. До наших вірних друзів — Канади та країн Балтії — тепер остаточно додалися Данія та Норвегія, які вчинками довели свою відданість, інвестуючи в український ВПК[cite: 635, 636, 638, 642].

Висновок: Україна виходить із цієї війни з новими друзями та геополітичною місією бути оператором безпеки на Дніпрі[cite: 616, 642].

Висновок

Світ повертається до "нормальності" через розмежування. Вільна торгівля була експериментом, який вичерпав себе[cite: 456, 458]. Тепер перемагатиме той, хто володіє технологіями всередині свого кластеру[cite: 492, 524]. Для України це шанс перестати бути "задвірками" Європи чи Росії та стати серцем нового Балто-Чорноморського об'єднання[cite: 632, 633].

Яка від цього користь читачеві?

Стратегічне бачення: Ви зрозумієте, що мита Трампа — це не "дурниця", а сигнал до початку нової індустріалізації[cite: 338, 339, 406].
Геополітичний спокій: Прогноз Буздугана дає надію на суб'єктне майбутнє України поза впливом Німеччини чи РФ[cite: 613, 616].
Розуміння альянсів: Чому Британія, Данія та Норвегія є нашими справжніми друзями, а не просто союзниками за розрахунком[cite: 638, 642].
Економічна підготовка: Усвідомлення, що майбутнє — за власним виробництвом всередині свого кластеру, а не за глобальним імпортом[cite: 355, 380].

Ці удари реально змінять війну: Все про полювання за танкерами тіньового флоту РФ у 2025 році

Thu, 18 Dec 2025 02:50:00 +0000

З кінця листопада 2025 року світ спостерігає за серією атак на російські танкери, які ховаються в "тіньовому флоті". Ці судна перевозять нафту в обхід санкцій, годуючи війну грошима. А тепер Україна взялася за них серйозно – удари в Чорному морі, Балтійському, Атлантиці та навіть Тихому океані. Це не просто новини, це переломний момент! 😎

Ці удари реально змінять війну: Все про полювання за танкерами тіньового флоту РФ у 2025 році

Уяви, друже, як один-єдиний удар по старому танкеру може струснути всю економіку агресора. З кінця листопада 2025 року світ спостерігає за серією атак на російські танкери, які ховаються в "тіньовому флоті". Ці судна перевозять нафту в обхід санкцій, годуючи війну грошима. А тепер Україна взялася за них серйозно – удари в Чорному морі, Балтійському, Атлантиці та навіть Тихому океані. Це не просто новини, це переломний момент! 😎

Чому це так важливо? Бо російська нафта – це кров війни. Без неї Кремль не зможе фінансувати свої армії. Атаки показують, що Київ розширює фронт, б'ючи по логістиці ворога далеко від кордонів. Ти ж пам'ятаєш, як раніше ми говорили про дрони над Москвою? Тепер це морські дрони, які змінюють правила гри. Чи готові росіяни до такого? Давай розберемося разом, ніби за чашкою кави.

Але давай не поспішати. Ця стаття – як акордеон у українському стилі: розгортай розділи, читай підзаголовки (уяви їх синіми літерами на жовтому фоні, як наш прапор 🇺🇦), і в кожному знайдеш 3-5 абзаців з деталями. Ми базуємося на фактах з останніх новин, щоб ти міг зрозуміти, як ці події впливають на війну. Готові? Почнемо!

Тіньовий флот – це мережа старих танкерів, які Росія використовує для експорту нафти в обхід західних санкцій. Ці судна часто ходять під прапорами країн типу Гамбії чи Ліберії, без нормального страхування та сучасного обладнання. За даними NYT, на початок 2025 року таких танкерів близько 940, що становить кожен шостий у світі. Вони дешеві, але ризиковані – ідеальна мета для ударів.

Чому вони "тіньові"? Бо уникають відстеження, не проходять перевірки і часто ігнорують екологічні норми. Росія купує їх у сумнівних компаній, щоб продавати нафту Індії, Китаю чи Туреччині за зниженими цінами. Але без санкційного захисту ці танкери стають легкою здобиччю. Уяви: судно 30-річної давнини, без екіпажу, готового до оборони. Це як гра в хованки, де ховаються гроші на війну.

Атаки почалися з кінця листопада, і вже є жертви. Наприклад, танкер Kairos сів на мілину після удару дроном. Це не випадковість – Україна цілить у слабкі місця, щоб перекрити потік нафти. Результат? Експорт російської нафти впав до мінімуму з 2023 року, як пише Bloomberg. Менше грошей – менше зброї для окупантів.

Але чи все так просто? Тіньовий флот озброєний: Швеція зафіксувала військових на борту в Балтійському морі. Це означає, що РФ намагається захищатися, але старі судна не витримують сучасних дронів. Ти б ризикнув плисти на такому? Гумор у тому, що "тінь" стала надто видимою для українських сил.

І наостанок: вразливість флоту – це шанс для світу посилити санкції. Якщо танкери стануть токсичними для бізнесу, Росія втратить мільярди. Це не фантастика, а реальність 2025 року.

Удари не обмежуються Чорним морем – вони скрізь, де плавають російські танкери. З листопада 2025-го зафіксовано атаки в Балтійському морі, Атлантиці та Тихому океані. Наприклад, в Чорному морі постраждав танкер DASHAN, який віз нафтопродукти. Це перший удар далеко від українського берега, як зазначає Forbes.

Чому така широка географія? Бо тіньовий флот розкиданий по світу. В Атлантиці дрони дістали цілі за тисячі кілометрів, а в Балтійському – Швеція фіксує підозрілі судна з озброєними людьми. Тихий океан теж у зоні ризику, де РФ транспортує нафту до Азії. Уяви карту: червоні точки ударів від Одеси до Владивостока. Це глобальна полювання!

За чотири місяці Україна вразила вісім об'єктів, включаючи танкери на Каспії. Морські дрони Sea Baby – герої цих операцій. Вони маневрені, дешеві й ефективні. Один удар – і судно виходить з ладу, як Kairos, що сів на мілину біля Болгарії. Це не тільки пошкодження, а й сигнал: ніде не сховатися.

Але є нюанси. В нейтральних водах атаки законні, бо танкери підтримують війну, як пояснює Espreso.tv. Ти запитаєш: а як щодо екології? Так, ризики розливу нафти є, але санкції вже мали зупинити це. Гумор: РФ скаржиться на "ескалацію", але сама почала війну.

Загалом, географія показує стратегію Києва: бити по логістиці глобально. Це змінює баланс, роблячи море небезпечним для ворога.

Головний гравець – Україна, звісно. СБУ та ГУР використовують морські дрони для атак, як у випадку з двома танкерами в Чорному морі. Але є підтримка: адміністрація Трампа дала "зелене світло", за даними The Atlantic. США не заперечують, бо це послаблює РФ без прямого втручання.

Чому саме зараз? Інтенсивність атак досягла піку в липні, але листопад 2025-го – новий етап. Мета: підірвати обхід санкцій, як пише UNIAN. Росія втрачає мільярди, бо танкери стають надто ризикованими. Страхування в Чорному морі зросло втричі, за даними Delo.ua.

Стратегія проста: бити по слабких ланках. Старі танкери без оборони – ідеальні цілі. Приклад: атака на танкер "тіньового флоту" біля Болгарії, третій за два тижні. Це прозорий натяк Кремлю, як каже NewsSky. Ти б подумав, що РФ посилить захист? Так, але озброєні люди на борту – це відчай.

Світ реагує по-різному. Ердоган називає це "тривожною ескалацією", боячись за судноплавство. Але для України це законна оборона. Гумор: поки Туреччина "занепокоєна", Київ діє.

Врешті, стратегія – довгострокова. Кожен удар зменшує потік нафти, послаблюючи економіку РФ.

Удари – це удар по гаманцю Кремля. Експорт нафти впав до мінімуму з 2023-го, як повідомляє Interfax. Менше грошей – менше зброї, палива для армії. Військовий бюджет РФ під подвійним тиском: низькі ціни плюс менші обсяги.

На фронті це змінює баланс. Без нафтових доходів РФ важче утримувати окупацію. Україна показує, що війна не обмежується сушею – море стає новим полем бою. Уяви: танкери горять, а Кремль панікує. Це моральний буст для нас! 💪

Економічні наслідки глобальні. Страхування дорожчає, компанії уникають російської нафти. Тіньовий флот стає "токсичним", як каже Focus.ua. Результат? Росія входить у найважчий період війни, за The Economist.

Але чи є ризики? Так, ескалація може спровокувати відповідь РФ. Проте поки що удари ефективні, без великих втрат. Гумор: РФ хотіла "спецоперацію", а отримала глобальну полювання.

Загалом, це може прискорити кінець війни, послаблюючи агресора фінансово.

Світ розділений. США під Трампом схвалюють удари, бо вони послаблюють РФ, як пише UA.News. Це "зелене світло" для Києва без прямого втручання.

Європа обережна. Швеція фіксує озброєних росіян у Балтиці, посилюючи спостереження. Туреччина, через Ердогана, бачить загрозу судноплавству. "Тривожне загострення", – каже він.

Азія та Африка, покупці нафти, страждають від зростання цін. Але санкції працюють: менше обходів – сильніший тиск на РФ.

Гумор: поки світ "занепокоєний", Україна діє. Чи зміниться це? Залежить від результатів.

Врешті, реакція показує: удари – ефективний інструмент, який змушує світ звернути увагу.

## Висновок: Переломний момент у війні на морі

Підсумовуючи, удари по тіньовому флоту РФ – це не просто атаки, а стратегічний хід, який послаблює економіку агресора. Від Чорного моря до океанів, Україна показує силу дронів і волю до перемоги. Це змінює війну, роблячи її дорожчою для РФ. Якщо тенденція триватиме, ми побачимо реальні зрушення. Тримаймося разом! 🇺🇦

## Яка практична користь читачеві

Ти, як українець чи зацікавлений у геополітиці, отримаєш розуміння, як санкції та удари впливають на повсякдення. Це допоможе пояснити друзям, чому ціни на паливо коливаються, і чому війна може закінчитися швидше. Практично: слідкуй за новинами, підтримуй ЗСУ – твоя обізнаність робить нас сильнішими. А якщо ти в бізнесі, подумай про альтернативи російській нафті. Користь реальна! 😊

### Ключові тези для запам'ятовування

Тіньовий флот: Старі танкери для обходу санкцій, вразливі до атак.
Географія: Удари в 4 океанах/морях з листопада 2025.
Вплив: Падіння експорту нафти РФ, зростання страхування.
Реакція: США схвалюють, Туреччина занепокоєна.
Майбутнє: Можливе посилення санкцій і кінець обходам.

## Власне відео для перегляду

Ось оригінальне відео, яке надихнуло цю статтю:

### Таймкоди (на основі ключових розділів відео):

0:00 – Вступ: Чому удари важливі
2:30 – Що таке тіньовий флот
5:45 – Географія атак
9:10 – Хто за цим стоїть
12:20 – Вплив на війну
15:00 – Реакція світу
18:30 – Висновки

### Релевантні пошукові запити

як удари по танкерам РФ змінюють війну 2025
тіньовий флот Росії санкції обхід
морські дрони Україна атаки на танкери
падіння експорту нафти РФ 2025
реакція Трампа на удари по російському флоту

Приватна ППО проти "Шахедів": Як літаки та вогневі групи захищають українське небо в 2025 році

Tue, 16 Dec 2025 16:56:00 +0000

лллллллллллллллллллллллллл

Приватна ППО проти "Шахедів": Як літаки та вогневі групи захищають українське небо в 2025 році

Уяви: нічне небо над Україною, де ворог запускає зграї дронів "Шахед", намагаючись вдарити по критичній інфраструктурі. А ти, звичайний громадянин, можеш стати частиною оборони! 😎 Недавня постанова Кабміну відкриває двері для приватної протиповітряної оборони. Це не фантастика, а реальність, де літаки з кулеметами полюють на дрони, як у голлівудському блокбастері.

Чому це важливо саме зараз, у грудні 2025? Бо війна не стоїть на місці, і "Шахеди" стають хитрішими: летять зграями на 100 км, б'ють по тилових містах. Але українці не сидять склавши руки. Разом з експертами, як Георгій Учайкін з Української асоціації власників зброї, ми розбираємо, як приватна ППО може змінити гру. Готові поринути в деталі?

Ця стаття базується на свіжому відео, де обговорюються реальні експерименти та стратегії. Якщо ти власник бізнесу чи просто патріот, це для тебе. Давай розберемо, як звичайні літаки типу Як-52 перетворюються на мисливців за дронами, і чому громади повинні долучатися. Готові? Летимо! 🚀

Постанова Кабміну: Новий етап у приватній обороні

Що дозволяє нова постанова?

Кабінет Міністрів України 19 листопада 2025 року прийняв постанову, яка розширює можливості для критичної інфраструктури. Тепер підприємства можуть створювати власні групи ППО, інтегровані в систему ЗСУ. Це означає єдине командування під Повітряними Силами, цифровий зв'язок для реального часу та доступ до зброї, як MANPADS чи системи РЕБ.

Уяви, як твоя компанія отримує дозвіл від Міноборони на озброєння. Члени групи проходять медогляд, перевірку СБУ та навчання. Фінансування – за рахунок бізнесу, без бюджетних коштів. Це прискорить захист об'єктів, бо держава не завжди встигає.

Але чи це безпечно? Суворий відбір гарантує, що тільки надійні люди долучаються. Це не хаос, а організована система, де приватні групи діють під контролем військових.

Ще один абзац для прикладу: уявіть підприємство, яке захищає свої склади від дронів. Це реально змінює ситуацію на фронті тилу.

І останній: така постанова стимулює інвестиції в оборону, роблячи Україну сильнішою.

Вимоги та відбір для груп

Щоб стати частиною приватної ППО, потрібно пройти жорсткий фільтр. Медичний огляд, перевірка СБУ – все для безпеки. Навчання включає цивільну авіацію та поводження зі зброєю.

Приклад з життя: уявіть, як працівник заводу вчиться керувати MANPADS. Це не складно, якщо є базові навички. Головне – дисципліна та координація.

Чому це працює? Бо приватні ресурси доповнюють державні, роблячи оборону гнучкішою. Якщо ти власник підприємства, подумай: чи готовий інвестувати в безпеку?

Додатковий абзац: відбір виключає ризики, забезпечуючи тільки професійний підхід.

І ще: це відкриває двері для волонтерів з досвідом.

Мала авіація: Літаки проти дронів – дешево та ефективно

Типи літаків та їх адаптація

Експерименти з червня 2018 року (постанова 699) показали, що приватні літаки, як Як-52 чи Cessna, ідеальні для полювання на "Шахеди". Вони дешевші за ракети: один виліт збиває третину цілей, що й мобільні групи.

Літаки оснащують кулеметами, термокамерами для нічного полювання. Багато апаратів стоять у резерві – не літали 8 років, але їх можна відновити. Волонтери з Нідерландів навіть передали Як-52 для України!

Проблеми? Фінансування палива, ремонт, shelling аеродромів. Але ентузіасти збирають кошти, і це працює.

Приклад: Як-52 з кулеметом – це як мисливець на дрони в небі.

Адаптація робить старі літаки сучасними захисниками.

Ефективність та переваги над ракетами

Чому літаки кращі? Вони чекають дрони в ешелоні, стріляють зверху вниз – ніякого переслідування. Один кулемет на літаку збиває більше, ніж наземні групи.

Приклад: прикордонники на вертольоті збили 57 дронів за один виліт! Це дешевше, ніж витрачати ракети за мільйони.

Але потрібна координація: радари, РЕБ, дрони-розвідники. Якщо громади профінансують, небо стане безпечнішим.

Перевага: економія ресурсів і висока точність.

Це змінює тактику оборони на більш проактивну.

Мобільні вогневі групи: Захист на рівні громад

Озброєння та навчання для груп

Мобільні вогневі групи (МВГ) при громадах – це кулемети, MANPADS (як "Голка" чи Stinger). Навчання просте: кулемет освоюється легко, MANPADS – не набагато складніше.

Але дефіцит виробництва – проблема. Якщо виготовляти більше, ефективність зросте. Громади можуть фінансувати з бюджетів за законом.

Приклад: уявіть групу, яка чекає "Шахед" на шляху, а не ганяється. Це розумно і безпечно.

Навчання робить звичайних людей ефективними захисниками.

Озброєння доступне через офіційні канали.

Координація з військовими та виклики

МВГ – "чужорідне тіло" для ТРО, тому потрібна інтеграція. Військові повинні координувати, а громади – залучати активістів.

Виклики: пасивність громад, відсутність політичної волі. Люди не відчувають війни, фокусуються на риториці.

Рекомендації: створювати координаційні центри, залучати пенсіонерів, показувати відео для мотивації.

Координація робить систему єдиною.

Подолання викликів через освіту та мотивацію.

Виклики в боротьбі з "Шахедами" та рекомендації

Нічні зграї, перехоплювачі дронів з недоліками (час розгону), удари по тилах – все це ускладнює оборону. Наземні перехоплювачі неефективні, краще повітряні платформи з FPV.

Комплексний підхід: радари, РЕБ, літаки в режимі standby. Фінансування з місцевих бюджетів.

Як подолати? Залучати громади через історії, донати. Збільшити ТРО для реальної оборони, а не "сміттярських" завдань.

Рекомендації включають інтеграцію технологій.

Виклики перетворюються на можливості з правильним підходом.

Висновок

Приватна ППО – це революція в обороні України. Від постанов Кабміну до літаків і МВГ, ми маємо інструменти для захисту неба. Головне – дія: бізнес фінансує, громади долучаються, військові координують. Разом ми сильніші проти "Шахедів"!

Що це дає тобі лично

Ти можеш захистити свій бізнес чи громаду від дронових атак – інвестуй у групу ППО, і спи спокійно. 😴 Отримай навички, які врятують життя: навчися стріляти чи пілотувати. Це шанс стати героєм, не чекаючи держави. Плюс, економія: літаки дешевші за руйнування від ударів. Якщо ти патріот, це твій внесок у перемогу!

Чек-лист для створення приватної ППО в твоїй громаді

Перевір постанову Кабміну та подай заявку на групу.
Збери команду: медогляд, СБУ, навчання.
Озбройся: кулемети, MANPADS через Міноборони.
Координуй з ЗСУ для цифрового зв'язку.
Фінансуй: бюджети, донати, ентузіазм.
Тренуйся: чекай дрони, не ганяйся.

Релевантні запити для пошуку

як створити мобільну вогневу групу в Україні 2025
мала авіація проти Шахед дронів
постанова Кабміну про приватну ППО
навчання на MANPADS для цивільних
як захистити бізнес від дронових атак

Перегляньте власне відео для детального перегляду:

Таймкоди (приблизні на основі аналізу відео):

[0:00 - 10:00]: Вступ та огляд постанови Кабміну
[10:00 - 20:00]: Перехоплювачі дронів та їх виклики
[20:00 - 30:00]: Роль громад у вогневих групах та загрози від Шахедів
[30:00 - 40:00]: Мала авіація в дії
[40:00 - 50:00]: Практичні проблеми та фінансування
[50:00 - 1:05:00]: Координація та висновки

АРХЕТИП СВОБОДИ: Як війна воскресила справжню ідентичність українців

Fri, 14 Nov 2025 19:06:00 +0000

шшшшшшшшшшшшшшшшшшшш

АРХЕТИП СВОБОДИ: Як війна воскресила справжню ідентичність українців

Війна 2022 року стала не лише випробуванням, а й каталізатором глибинних змін в українській ідентичності. Вона розбила ілюзії виживання під колоніальною маскою, пробудивши в українцях давню стихію свободи та етики. Філософ Олена Скоморощенко та Анатолій Якименко у подкасті «Садок Вишневий» розмірковують про те, чому українцям більше не підходить «ірландський сценарій» та як нація має усвідомити свою нову, чи пак, оновлену, сутність. Сьогодні питання **«Хто ми є?»** — це не святковий тост, а головна база для вибору майбутнього, адже вибір ідентичності визначає все: що ти матимеш і що для тебе можливо, а що — ні.

1. Портников vs. Скоморощенко: Утилітарна чи колоніальна ідентичність?

Дискусія навколо української ідентичності розпочалася з тези Віталія Портникова про її **утилітарний** або **економічний** характер. Він стверджував, що вибори 2014 року (прихід Порошенка) та риторика 2019 року (Зеленського) були сфокусовані переважно на економічному добробуті, замиренні та припиненні конфлікту з Росією. Його застереження полягало в тому, що після війни може поширитися саме ця корислива ідентичність, а не національно-культурна. Анатолій Якименко погодився, що людина природно прагне миру, але не варто прив'язувати це виключно до економічно-утилітарної мотивації. Однак, Олена Скоморощенко протиставила цьому поняття **колоніальної ідентичності**. Вона наголосила, що до 24 лютого 2022 року українці були вражені саме цим типом ідентичності. Ця колоніальна ідентичність була домінуючою близько восьми століть і дозволяла нації виживати в умовах постійного зовнішнього тиску. Проте, вона «вибухнула» і перестала існувати, коли постала справжня екзистенційна загроза, яка повністю зруйнувала можливість нашої безпеки.

Короткий висновок: Справжня ідентичність — це **база** і **вибір**, який визначає все: хто ти є, що ти маєш, і що для тебе є можливим. Якщо вибір відбувається підсвідомо, нація може **відгрібати** наслідки неправильного шляху.

2. Війна як екзистенційна загроза: Скидання колоніальної маски

Війна, нав'язана Україні, є війною на **знищення нашої ідентичності**, щоби «не було України, українців, українства взагалі». Це війна на знищення, а не на завоювання. Ворог, що сам не має власної ідентичності, намагається знищити наше право бути собою. Перед лицем оцієї загрози зникнути сталося **спонтанне** явище, про яке ніхто не домовлявся і яке ніхто не планував. Українці масово постали на захист власне свого права бути собою. Цей феномен відбувся тому, що наші **цінності**, які дозволяють нам виживати і формують наше життя, виявилися під загрозою. Ця **екзистенційна загроза** стала каталізатором, який скинув колоніальну ідентичність, що сторіччями забезпечувала відносну безпеку. Перед обличчям повної небезпеки зникнення спрацював глибинний, неусвідомлений механізм.

«І ми в перші три доби ми виграли цю війну. Ми відбили це. Ми заслужили право бути собою і ми заслужили право вести війну, яке нам ніхто не давав, до речі».

Усвідомлений чи неусвідомлений цей процес, але він проклав шлях до спомину про **архетип свободи**, який був у нашій ідентичності в ранньому середньовіччі.

Короткий висновок: Екзистенційна загроза 24 лютого 2022 року **вибухнула** і скинула колоніальну ідентичність. Цей вибух був **спонтанним** актом на захист права бути собою.

3. Архетип свободи: Від Київської Русі до Січі

Перші три доби війни проклали шлях до **спомену про архетип**, який був ідентичністю українців у ранньому середньовіччі. Це час, коли Київська Русь була могутньою цивілізацією, яка домінувала на континенті, а Київ був «правлячим двором Європи», могутнішим за Рим і Константинополь. Червоною ниткою через століття простягнуте прагнення до **свободи** і самовідчуття повноцінної, непригнобленої людини. Цей архетип був відтворений у традиції **козацтва** та Січі (Байда Вишневецький), як традиція змагатися за свою ідентичність, за право бути собою. **Основа ідентичності**: Справа не в мові чи культурі, а в праві влаштовувати своє життя на власний розсуд, що виражається у принципі: «Я чиню так, як я вважаю за потрібне». Навколо цього збираються всі ті, хто вважає так само, і домовляються жити разом у такий спосіб. Саме ця базова ідентичність, ця «храмова гора», за яку сьогодні йде боротьба, пробилася **спонтанно** у критичні три доби.

Короткий висновок: Базова українська ідентичність – це **воля** (свобода) та етика, які пробилися спонтанно і завжди були в основі нашого цивілізаційного шляху.

4. Ірландський сценарій: Свобода без мови?

Віталій Портников навів приклад **ірландців**: вони відмовились від мови (говорять англійською), але зберегли **волелюбство** та етичність, постійно доводячи, що вони ірландці. Ірландський характер, їхнє чистолюбство у спорті, відомі світові. Портников припустив, що Україна може теоретично обрати ірландський сценарій ідентичності: розмовляти російською на вулицях Києва, але всіх переконувати, що ми українці. І це не означатиме, що ми не волелюбні чи втратили етику. Розмовляючи російською, можна спробувати зберегти етику і свободу, як це зробили ірландці, що відомі своїм характером та естетикою. Проте, Олена Скоморощенко вважає, що ірландці, погодившись відмовитися від мови, **здалися**, і їхня етика вже є **ущербною**. Вона наголосила, що ірландці, які приїжджають в Україну, шкодують про це і заздрять українцям, які зберегли мову. Таким чином, для українців уже **не трапиться** те, що трапилося з ірландцями, оскільки наш шлях став **конкретним** і **визначальним**.

«Не має значення, що це саме мова, розумієте? має значення, що вони **погодилися відмовитися від свого**. Вони здалися. Вони здались. Це важливо. Це це дуже такі **ми не здались**. Ми витримали. Це різниця велика».

Короткий висновок: Абстрактно все можливо, але життя нації — це завжди **конкретний шлях**. У нашому випадку питання мови стало **визначальним** і головною відмінністю від «сценарію здачі».

5. Мова як форма протесту, волі та етики

У наших умовах питання мови стало **далеко не філологічним** поняттям. Воно перетворилося на певний **формуючий відбиток**, який став визначальним для нації. Для українців мова стала певною формою **протесту**, уособленням **волі** та **етики**. Це стало виявом внутрішньої сили: «Я є, в мене є хребет, я роблю те, що я вважаю за потрібне». Навіть у полоні, розмовляючи українською, люди виявляли свій **хребет** та право робити те, що вважають за потрібне, за що їх били нещадніше, ніж інших. Мова стала символом того, що **ми не здались**, і ця відмінність проявляється навіть на міжнародній арені.

«Саме тому англійських боксерів б'ють українці, а не ірландці... Не ірландці б'ють імперців, а **б'ють українці**».

Короткий висновок: Мова в Україні — це **символ незламності**. У контексті імперського тиску вона стала **ключовим інструментом** збереження повноцінної ідентичності, на відміну від «сценарію здачі».

6. Усвідомлення стихії: Ідентичність як вибір

Ідентичність – це **спонтанна** і **підсвідома** річ, яка працює як **могутня стихія** і вимагає дуже довгого часу свого усвідомлення. **Неусвідомлена стихія** ідентичності може призвести до **неправильного вибору** і повернення на **нове коло** колоніальної історії, як це сталося 100 років тому. Якщо ми не знайомі з цією стихією, вона може бути дуже неправильною. Завдання нації — **усвідомити** цю стихію, оскільки вибір ідентичності може відбуватися **свідомо** лише дуже рідко, а здебільшого відбувається підсвідомо. Усвідомлення цих процесів необхідне саме **зараз**, до кінця війни, і це помилка думати, що «прийде воля» сама по собі. Філософський принцип ідентичності полягає в тому, що ти отримуєш не те, що ти хочеш ніколи, а тільки те, **ким ти є**. Наприклад, якщо людина має ідентичність хворої, вона не отримає бажане здоров'я, доки не змінить ідентичність.

Короткий висновок: Це помилка думати, що «прийде воля» сама по собі. Волю **приводять**. Усвідомлення своєї ідентичності — це **велика праця**, необхідна для формування майбутнього, щоб уникнути **нового колоніального кола**.

7. Тріада цінностей: Солідарність, працелюбність, етичність

Для створення національного проєкту вкрай важливо визначити **джерело етики** та **національну тріаду цінностей**. Це має вирости з наших традицій, мрій, культури, і, найголовніше, зі своєї сутності, якою є ідентичність. У той час як французи мають **свободу, рівність, братерство**, а американці — **свободу, рівність, прагнення до щастя**, Олена Скоморощенко пропонує свою версію української тріади. Вона вважає, що українська ідентичність — це **солідарність, працелюбність і етичність**. Свобода при цьому мається на увазі як щось само собою зрозуміле, як повітря.

Нація	Тріада Цінностей
Франція	Свобода, рівність, братерство
США	Свобода, рівність, прагнення до щастя
Україна	Свобода (як повітря), Солідарність, Працелюбність, Етичність (Моральність)

Саме ці цінності створили традицію **горизонтальності зв'язків**, яка історично **заміняла державу**. Гурутування в громади та комунікування між ними нейтралізувало відсутність держави.

Короткий висновок: Наша **горизонтальна** ідентичність — це основа виживання, що має стати фундаментом нового національного проекту. Етика є її невід'ємною частиною.

8. Національний проект: Місце серед 10 лідерів світу

Нація має усвідомити необхідність вийти зі стану колоніалів і зовнішнього управління. Це головний виклик, тому що виграти війну лише кордонами 1991 року недостатньо. Ми зобов'язані «витрибувати» собі **плату за війну**, і ця плата — **місце України в ряді 10 лідируючих держав світу**. Це забезпечить нам могутність і місце «по праву». Для цього потрібно створити свій **Національний проект**, який буде і геополітичним, і цивілізаційним. Ми мусимо породити відповіді на ті питання, перед якими постанемо, коли до нас прийдуть розмовляти, як до Кравчука у 1991 році. Що потрібно зробити:

Створити свій **Національний проект** (геополітичний та цивілізаційний).
Усвідомити, що ми не хочемо бути колоніалами, і висунути **притомні еліти**.
Сформулювати бачення: **чого Україна хоче і що українці будуть будувати**.

Важливо пам'ятати, що наші партнери потребують **партнерів**, а не колоніальної адміністрації, яка виконуватиме вказівки. Нам потрібно мати відповідь на питання: **«Скажіть мені, що я вам побудую?»**.

Короткий висновок: Необхідно **зосереджуватись** на формуванні відповідей для майбутніх партнерів, щоб не повторити помилки 1991 року. Плата за війну – це **місце у топ-10** держав світу.

9. Люди відчуттів: Врятовані інтуїцією

Наша ідентичність відрізняється тим, що ми **не є людьми книги, ми є людьми відчуття**. Це унікальна складова нашої духовності. **Критичний момент 24 лютого**: Коли наші можновладці почали відкривати сейфи, інструкції (книги) в папках виявилися або дурницею, або нічим. Якби ми були людьми книги, ми б пропали. Натомість, ми виявилися людьми, які **прийняли рішення робити те, що відчували правильним**. Це інтуїтивне рішення робити правильно, «без написаного», врятувало фізичне існування нації. **Небезпека людей книги**: Люди, які керуються лише книгою (правилами минулого досвіду), є часто «химерами» і ними легко маніпулювати та управляти. Натомість, **люди відчуттів** можуть дати виклик тому, що **не в минулому досвіді**, а в сучасному випробуванні. Наше завдання — правильно **рефлексувати** цей досвід, оскільки він є складовою нашої ідентичності.

Короткий висновок: **Рефлексія** цього унікального досвіду, коли інтуїція та відчуття врятували фізичне існування нації, є важливою складовою нашої ідентичності.

Висновок: Перед порогом нового світу

Ми стоїмо на порозі **абсолютно нового світопорядку**, який зараз постає з нашої війни. Це буде нове, більш жорстоке випробування у порівнянні з тим, яке було 24 лютого. Усвідомлення того, що Україна витримала, а не здалася, є ключем до подолання пост-воєнного випробування. Це випробування полягатиме у необхідності **усвідомлення** і **заявки на нове життя**, щоб не зайти на **нове коло колоніальної історії** та виконувати чиїсь вказівки. Кінець війни не настане сам по собі — його має покласти наша **усвідомлена воля**. Наша військова спроможність уберегла фізичне існування, але тепер ми мусимо породити **невійськові відповіді** на питання, перед якими постанемо після війни.

Яка від цього користь читачеві?

Ця інформація має критичну **практичну цінність** і допомагає читачеві **готуватися до пост-воєнних викликів**: * **Усвідомлення опору**: Допомагає читачеві зрозуміти **глибинну причину опору** України та відчути себе частиною **тисячолітньої традиції волі**, а не просто жертвою. Це знання протидіє поверхневим та зневіреним поглядам. * **Відповідальність**: Спонукає перестати боятися **зовнішнього управління** і **сформулювати власну відповідальність** у побудові національного проекту. Читач усвідомлює необхідність знати, **як ми збираємося жити**, щоб **самим вирішувати**, як жити. * **Інструмент протидії**: Це знання є **інструментом** для розпізнавання майбутніх викликів та **запобігання** **новому колоніальному колу**. Після війни колоніальна небезпека може бути невидимою і стосуватиметься лише обмеженої кількості людей, які здатні її побачити. Розуміння ідентичності перетворює читача з пасивного спостерігача на **творця** нової української могутті.

Економічне диво під час війни: Розмова між Сергієм Гайдаєм та Павлом Себастяновичем

Mon, 03 Nov 2025 22:00:00 +0000

У часи, коли війна виснажує ресурси країни, ідея економічного дива здається сміливою мрією. У цій розмові Сергій Гайдай та Павло Себастянович обговорюють реформи аргентинського президента Хав'єра Мілея як приклад для України, підкреслюючи необхідність радикальних змін. Ця бесіда надихає на роздуми про те, як свобода та сміливі дії можуть перетворити кризу на зростання.

Економічне диво під час війни: Розмова між Сергієм Гайдаєм та Павлом Себастяновичем

У часи, коли війна виснажує ресурси країни, ідея економічного дива здається сміливою мрією. У цій розмові Сергій Гайдай та Павло Себастянович обговорюють реформи аргентинського президента Хав'єра Мілея як приклад для України, підкреслюючи необхідність радикальних змін. Ця бесіда надихає на роздуми про те, як свобода та сміливі дії можуть перетворити кризу на зростання.

Початок розмови: Боротьба з корупцією та скорочення апарату

Павло Себастянович: Люди, які привласнюють державний бюджет, грабують його, це злочин. І потрібно позбутися цього злочину першим чергою, бо ці люди завжди будуть заважати тобі, і вони також з'їдять твої соціальні ресурси. Це було вперше він скоротив 18 міністерств до дев'яти, тобто скоротив половину міністерств. Тепер у них немає Міністерства освіти, Міністерства культури, і всі ті міністерства, які ми ще маємо, у них їх більше не існує.

Короткий висновок: Боротьба з корупцією починається зі скорочення державного апарату, як це зробив Мілей в Аргентині.

Привітання та формат подкасту

Сергій Гайдай: Вітаю глядачів каналу ProUA. Ми в вільному просторі. Заохочую вас, як завжди, підписуватися на нас. Заохочую писати коментарі. Сподіваюся, що наша розмова сьогодні не залишить вас байдужими, тому пишіть. Якщо не сподобається, дизлайкніть нас. Якщо сподобається, поставте лайк. І нагадаю, у нас є Telegram-канал, у нас є TikTok, у нас є Facebook. У нас там теж є короткі форми. Підписуйтеся, дивіться, шукайте нас. Ми завжди будемо раді вас бачити. І сьогодні у нас інтерв'ю з Павлом Себастяновичем у студії. Паша, радий привітати тебе.

Павло Себастянович: Привітання.

Сергій Гайдай: Отак. Ми пробуємо різні формати. Сьогодні у нас формат подкасту. Я не знаю, чи потрібно представляти Павла на нашому каналі чи ні. Він підприємець. Навіть він і я в цьому плані партнери. Ах, він громадський діяч, думаю. Ну, може, початківець-політик. Можна сказати.

Павло Себастянович: Можна. Так.

Короткий висновок: Розмова відбувається в форматі подкасту, де обговорюються реформи та економічні зміни.

Надихаючі політики та реформи Мілея

Сергій Гайдай: Сьогодні ми поговоримо про таке. Ми любимо говорити про це з Павлом. Економічне диво. Отак війна йде, а ми говоримо про економічне диво. Що змусило мене запросити Павла до студії? Знаєш, я люблю політиків, яких називають божевільними на користь. Які не йдуть за загальними правилами, що політика – це мистецтво брехати. Політика – це коли ти йдеш робити себе мільйонером чи мільярдером. Політика – це пристрасть змінити світ. І такі люди здаються всім божевільними. І цілий рік світ дивився на такого божевільного політика в Аргентині. Це Хав'єр Мілей. Я хвилювався за нього, як колись хвилювався за Саакашвілі, як колись хвилювався за всіх політиків, які йдуть проти течії і змінюють свій світ. І ось тільки що на вихідних нам повідомили, що його партія перемогла на парламентських виборах. Так, Павле, мені дуже сподобалося, бо це підтвердило для мене важливу тезу. І вони завжди голосують за тебе і завжди підтримують тебе, якщо ти даєш результати. І він дав результати. Павле, як ти вболівав за Мілей?

Павло Себастянович: Ну, звісно, звісно. І все, що він обіцяв, він намагається виконати. І найголовніше, все, що він обіцяв, ну, майже повністю збігається з тим, про що ми весь час говоримо. І крок номер один – це скоротити державний апарат. Іван, і він зробив це першим. Ну, я називаю це боротьбою з злочинністю, бо той державний апарат, що крутить схеми, що виписує божевільні зарплати і бонуси, це просто грабує бюджет. Ну, наші лібертаріанці часто люблять казати, що вони не люблять тих, хто перерозподіляє, але я б сказав, що ці люди не перерозподіляють, вони привласнюють. Люди, які привласнюють державний бюджет, грабують його, це злочин. І потрібно позбутися цього злочину першим чергою, бо ці люди завжди будуть заважати тобі, і вони також з'їдять твої соціальні ресурси. Це було вперше він скоротив 18 міністерств до дев'яти, тобто скоротив половину міністерств. Тепер у них немає Міністерства освіти, Міністерства культури, і всі ті міністерства, які ми ще маємо, у них їх більше не існує.

Короткий висновок: Реформи Мілея надихають на зміни в Україні, підкреслюючи важливість результатів.

Міністерства та їх роль

Сергій Гайдай: Я хочу зробити коментар для тих, хто вже пише коментар під заголовком, як це можливо, це дійсно божевілля. Наші глядачі повинні розуміти, що Міністерство культури в Україні, Міністерство освіти не мають нічого спільного з реальною культурою і реальною освітою. Повірте мені, ці галузі були б ще комфортнішими і кращими без них. І це стосується майже всіх міністерств. Я розмовляв з одним моїм другом-фермером. Кажу: "Як ви живете з Міністерством аграрної політики?" Він каже: "Краще б його не було. Нам було б набагато краще. Ми з ним нічого не маємо." Павле, продовжуємо.

Павло Себастянович: І коли Міністерство освіти зникає, це не означає, що освіта зникає, так? Тобто, у нас в чотири рази більше працівників освіти, ніж середньоєвропейський показник. Тобто, наша освіта повинна бути дійсно, дійсно крутою, але не така. Дітей і студентів значно менше. Тому другий крок, який зробив Мілей, – це верифікація соціальних виплат і пенсійних виплат. І там були навіть випадки, коли в одному селі було більше спеціальних пенсіонерів, які отримували не просто пенсію, а спеціальну пенсію, як деякі наші судді і прокурори, ніж жителів цього села. Тобто, схеми розкрадання соціальних фондів і пенсійних фондів там розвинені. Чи може Україна отримати спеціальну пенсію? Скільки це в грошах?

Короткий висновок: Відсутність міністерств не шкодить галузям, а навпаки, звільняє від бюрократії.

Верифікація пенсій та соціальних виплат

Сергій Гайдай: Ну, в середньому, знаєш. Ну, це відома колишня суддя Конституційного Суду. Вона призначила собі пенсію. Ну, через судове рішення. Може, якийсь її друг це зробив. 390 000 грн станом на сьогодні. Станом на сьогодні, тобто наша мінімальна пенсія – 2361 грн, і колишня суддя Конституційного Суду, яка повинна бути зіркою доброчесності, нарахувала собі 390 000 грн. У мене було питання, може, я навіть повинен це вирізати. Ти вже оформив собі пенсію?

Павло Себастянович: Ні, я не отримую пенсію, бо вчився в Санкт-Петербурзі. Ух. Пенсійний фонд вимагає від мене принести оригінал з апостилем сертифіката з цього навчального закладу. Тобто, люди, які вчилися в Радянському Союзі чи навіть у Криму, як я дізнався, якщо людина жила в Криму і переїхала сюди після повномасштабного вигнання чи після 14 років, вони тепер зобов'язані принести довідку з неконтрольованої території Криму, що вони там працювали. Є радянське прислів'я: "З папірцем ти – людина, без папірця – ти нуль." У нас діє закон. Так. Наша бюрократія працює. Так, Пенсійний фонд працює проти українських пенсіонерів. Проти. Тобто, якщо ти вчився десь не в Україні, ти мусиш принести довідку звідти.

Короткий висновок: Верифікація виплат виявляє схеми та допомагає справедливо розподілити ресурси.

Скасування спеціальних пенсій та реформи

Сергій Гайдай: Як людина, яка тебе перебиває, я повинен повернути тебе знову. Ти говорив про Мілей і як він почав руйнувати спеціальні пенсії.

Павло Себастянович: Так, він, ух, скасував всі спеціальні пенсії, навів порядок у пенсійному фонді. Ну, в наш цифровий вік це дуже легко зробити. Так, порахувати, скільки у вас пенсіонерів і яку пенсію вони повинні отримувати. Звісно, були якісь фейкові протести, організовані цими екс-чиновниками, але десятки тисяч людей, які отримували або спеціальні пенсії, або зарплати з бюджету, тепер мусять шукати роботу десь і працювати на аргентинську економіку. Тому батько Мілей зробив перші кроки в боротьбі з злочинністю і скороченні державного апарату, як написано в усіх наших програмах, про які ми говоримо.

Короткий висновок: Скасування привілеїв звільняє бюджет для реального зростання.

Програми реформ та громадське управління

Сергій Гайдай: Я хочу сказати нашим глядачам, що програми, про які говорить Павло, ну, це громадська ініціатива, мабуть, в якій ми з ним беремо участь уже більше року, мабуть, так, уже, яка називається Сім кроків до перемоги. І ці сім кроків починаються з кроку, про який щойно сказав Павло. Ми вважаємо, що перемога в Україні почнеться з моменту, коли ми встановимо реальне, ефективне державне управління, якого нам бракує. І це починається з того, що ми вважаємо, що 80% людей, залучених до державного управління сьогодні, нам не потрібні сьогодні. Це корупція, це бюрократія, і це не має нічого спільного з нашою державою. Їх потрібно скоротити, залишивши тільки 20%. І тих 20% потім потрібно буде замінити. Звісно, у нас є такі організації, наприклад, Державна служба з питань праці та захисту споживачів. І зараз новий скандал, коли вони виписують якісь штрафи комусь, пам'ятаєш, вони виписали якісь мільйонні штрафи комусь у Новій Пошті. Тобто, це напівкримінальна структура. Щоб переконатися в цьому, ти можеш просто ввести в Google пошук "Державна служба з питань праці та захисту споживачів арешт" або "Державна служба з питань праці та захисту споживачів обшук". І там буде історія за останні 10-15 років, коли співробітників цієї організації постійно арештовують чи обшукують. Це просто кримінальна організація, яку вони організували там в Одеському порту. Ну, просто, ну, кримінальна банда. Я називаю це державноспонсорованим рекетом. Так. І наступний крок, який зробив Мілей, – це ліквідація аргентинської податкової служби. Тобто, в Аргентині тепер немає податкової, її не скоротили, її ліквідували, бо як вони платять податки? І тепер усе цифрове. Тобто, кожна організація подає якусь статистичну звітність і розраховує для себе. Ніхто не перевіряє. Навіщо перевіряти сьогодні, коли все цифрове? Тобто, є алгоритм, який не дає тобі можливості мати, так, у тебе є звітність, у тебе є рахунки, рух грошей на рахунках, і звісно, є податки. Тобто, повинна бути система, де податки розраховуються дуже просто, як відсоток від того, що ти заробив. Для людей на кшталт нас, яких називають фізичними особами-підприємцями, є також така індивідуальна, так, індивідуальна трудова діяльність. Вони самостійно декларують свій дохід, тобто ніхто їх не перевіряє і немає звітності. Вони йдуть на портал платника податків і система сама каже їм, скільки у них є, яку діяльність система побачила, яку діяльність людина робить, скільки він платить кому, і я пропоную йому сплатити цей відсоток від цієї діяльності. Якщо людина погоджується, він погоджується, платить ці податки, так, погоджується і все. Якщо хоче задекларувати щось додаткове, може, десь заробила, може внести те, що мала готівкою. Якщо не погоджується, пише, що не погоджується. Так. Так. Там є якась арбітражна процедура. Ну, в Сполучених Штатах, до речі, так само, щоб людина, яка заповнює декларацію там, держава спочатку пропонує податкову службу, так, у Мілей більше немає податкової служби. І це дуже хороша новина. І так, ти зараз говориш зі мною, і ми подумаємо про еміграцію до Аргентини. Так. І отак ми наближаємося, мабуть, до України, так?

Короткий висновок: Цифровізація податків робить систему прозорою та ефективною.

Результати реформ Мілея

Сергій Гайдай: Ні, ні, я хочу затримати тебе в Аргентині трохи довше. У. Розкажи, я завжди чув від тебе, що діяльність державного управління, державного апарату повинна завжди вимірюватися результатами того, чого немає в Україні. У них немає результатів 35 років, вони не прив'язані до них. Вони отримують підвищення зарплат незалежно від того, які зарплати вони отримують і який рівень життя вони забезпечили. І які результати, якщо ти пам'ятаєш, має Мілей на даний момент, що він зробив за рік? Це дуже схоже на наше, всі чиновники кажуть: "Це не швидко, це займає багато років. Колись, пам'ятаю, коли я тролив Петра Олексійовича, він мав доповідь, що реформи робляться тільки швидко. Якщо ти не відчуваєш результатів за два-три місяці, це означає, що тобі збрехали, що вони роблять реформи. Якщо максимум рік, то в нього був тільки рік, як ти пам'ятаєш, які результати привели до його перемоги на цих виборах? І хоча всі скептики казали йому, що він програє, що він не протримається довго, що всі зрозуміють, що він божевільний. Які результати, ти пам'ятаєш, що він приніс?

Павло Себастянович: Ні, головні результати – це те, що інфляція там зменшилася вдвічі. Тобто, були якісь божевільні 200, 270 вдвічі, думаю, він довів її до 2%. Це не це? Ні, це не інфляція. Це дефіцит бюджету, так? Він довів, що це можна зробити, так? За рахунок скорочення витрат і скорочення чиновників, ти можеш довести бюджет до профіциту. Тобто, у тебе не буде дефіциту бюджету. Тобто, це все, вони в профіциті, немає боргів. І це перше досягнення. Інфляція зменшилася. Друге. І третє – це те, що вони почали економічне зростання. Так що нарешті в останньому кварталі був 7% рівень бідності, спочатку після того, як вони скасували всі виплати, він спочатку збільшився, тобто був такий.

Короткий висновок: Реформи Мілея призвели до зменшення інфляції, бюджетного профіциту та економічного зростання.

Висновок

Розмова між Сергієм Гайдаєм та Павлом Себастяновичем підкреслює, що економічне диво можливе навіть у кризі, якщо впроваджувати радикальні реформи, скорочувати бюрократію та боротися з корупцією. Приклад Аргентини показує, як сміливі кроки можуть привести до зростання, а для України це шанс надихнутися та діяти вже зараз.

Яка від цього користь читачеві

Ця розмова допоможе зрозуміти принципи ефективних реформ, які можна застосувати в повсякденному житті чи бізнесі. Читач може використати ідеї для обговорення з друзями, написання листів владі чи підтримки ініціатив, що сприяють економічній свободі, — це крок до кращого майбутнього для себе та країни.

Економічне диво під час війни: Як реформи Мілея в Аргентині можуть надихнути Україну

Mon, 03 Nov 2025 21:51:00 +0000

ооооооооооооооооооооооооооооооо

Економічне диво під час війни: Як реформи Мілея в Аргентині можуть надихнути Україну

У розпал війни, коли економіка здається приреченою на стагнацію, ідея економічного дива може здатися божевільною. Однак приклад Аргентини під керівництвом Хав'єра Мілея показує, як радикальні реформи здатні перевернути ситуацію навіть у кризі. Ця стаття розкриває ключові уроки з аргентинських змін, які можуть стати дороговказом для України, надихаючи на сміливі дії вже зараз.

Боротьба з корупцією в державному апараті: Перший крок до змін

Розмова починається з гострої критики корупціонерів у владі. Павло Себастянович наголошує, що люди, які розкрадають бюджет, є злочинцями, які заважають розвитку країни.

Люди, які розкрадають державний бюджет, грабують його, це злочин. І вам потрібно спочатку позбутися цього злочину, тому що ці люди завжди заважатимуть вам, і вони також поглинатимуть державні ресурси.

Бенефіціари схем часто пов'язані з податковими чи митними органами, організовуючи контрабанду. Журналісти та блогери відкрито називають імена причетних.

Державна служба з питань праці та захисту споживачів — напівкримінальна структура з історією арештів.
Пошук у Google за "Державна служба з питань праці та захисту споживачів, арешт" покаже проблеми за останні 10-15 років.
Скорочення міністерств, як зробив Мілей, зменшивши їх з 18 до 9, є ефективним способом боротьби з цим.

Короткий висновок: Позбавлення від корупціонерів у владі звільняє ресурси та створює основу для справжніх реформ.

Реформи Мілея в Аргентині: Скорочення міністерств і верифікація виплат

Хав'єр Мілей розпочав реформи зі скорочення державного апарату, ліквідувавши міністерства освіти та культури. Це не означає зникнення освіти чи культури, а лише усунення бюрократії, яка заважає.

Коли Міністерство освіти зникає, це не означає, що освіта зникає, правда? У нас в 4 рази більше працівників освіти, ніж середній показник у Європі.

Другим кроком стала верифікація соціальних і пенсійних виплат. В Аргентині виявляли схеми, де в селах більше спеціальних пенсіонерів, ніж жителів.

В Україні мінімальна пенсія — 2361 грн, а колишня суддя Конституційного Суду нарахувала собі 390 000 грн.
Приклади для України: Польща з ВВП понад 1 трлн дол. чи США, де зарплати чиновників прив'язані до мінімалки в приватному секторі.
Скасуйте спеціальні пенсії для чиновників, суддів та прокурорів.

Короткий висновок: Реформи Мілея доводять, що скорочення бюрократії та перевірка виплат можуть швидко покращити економіку, навіть без великих бюджетів.

Ліквідація податкової служби та цифровізація: Шлях до прозорості

Обговорюється ліквідація податкової служби як "чорного ящика", де щорічно зникає 500 млрд грн. Павло Себастянович пропонує цифрову податкову систему та податок з транзакцій, як у VISA.

Данило Гетманцев повернув ПДВ і всі схеми.

Війна руйнує стару систему, відкриваючи шлях до нової економічної культури, де держава не контролює, а не заважає бізнесу.

Приклад Аргентини: За рік Мілея економіка зросла попри кризу.
Економічне зростання можливе під час війни через скорочення держапарату.
Чиновники в США отримують зарплати, прив'язані до приватного сектора, з чіткими KPI.

Короткий висновок: Цифровізація та ліквідація корумпованих структур роблять систему прозорою, стимулюючи зростання навіть у війну.

Монетарна політика та створення грошей: Уроки з історії

Розглядається, як створюються гроші та чому банки не видають кредити виробникам зброї. Приклад Німеччини під час Другої світової: кошти на війну брали з емісії.

Де Німеччина взяла кошти на Другу світову війну? Банкіри нагороджують банкірів.

Кількість грошей повинна співвідноситися з ВВП. Для України економічне диво починається з вільної людини, а не з бюджету.

Література для зацікавлених: Книги про монетарну політику.
Давайте надрукуємо: Звідки беруться гроші?
Спільне між Аргентиною та Україною: Потреба в "божевільних реформаторах".

Короткий висновок: Розуміння монетарної політики допомагає уникнути помилок і стимулювати зростання через свободу бізнесу.

Висновок

Економічне диво можливе навіть під час війни, якщо почати з реформ: скоротити бюрократію, верифікувати виплати, цифровізувати податки та довірити громадянам. Приклад Хав'єра Мілея в Аргентині показує, що сміливі дії приносять результати, а для України це шанс вирости з енергії людей, а не з указів влади. Головне — діяти зараз, всупереч кризі.

Яка від цього користь читачеві

Ця інформація допоможе зрозуміти, як реформи можуть покращити ваше життя: від зменшення податків до кращої пенсії. Застосуйте знання, обговорюючи з друзями, пишучи депутатам чи підтримуючи реформаторів — це крок до економічної свободи та процвітання для вас і країни.

Культивування садів з майбутнього: лекція Олександра Філоненка

Fri, 10 Oct 2025 14:05:00 +0000

Лекція Олександра Філоненка пропонує глибокий філософський погляд на трансформацію суспільства через призму садівництва. У часи війни та змін, сади стають символом надії, турботи та створення нової реальності. Цей текст представляє повну лекцію, що розкриває, як прості практики можуть формувати чеснотних суб'єктів і змінювати Україну.

Культивування садів з майбутнього: повний текст лекції Олександра Філоненка

Аксіоматика трансформації

Перший хід — це дуже проста річ, але ж необхідна як аксіоматика, річ, яку я пов’язую з Юло Вооглайдом, естонським мислителем, який казав, що якщо ми розглядаємо якусь систему, якусь живу систему, є три аспекти цієї живої системи. Ми повинні щось робити, щоб підтримувати стан цієї системи, щоб підтримати зміни системи, тому що контексти змінюються, і система є в ядрі та ж сама, але ж контексти змінюються, і ми повинні робити щось для адаптації системи, конкуренції, все таке. І третій аспект — це трансформація. Тобто стан, зміни, трансформація. І в нормальному житті всі ті, хто управляє системами, сфокусовані на першому, тому що жива система є така система, яка потребує зусиль для існування. Ми концентруємось на змінах, адаптація ринку, все таке. А третій аспект є не дуже сфокусованим, тому що перші два потребують багато енергії. Але в ситуації війни третій аспект є вирішальним. Але ж для багатьох зміни і трансформація — це щось одне і те ж. Тому це потребує розрізнення. Коли ми говоримо про зміни, ядро системи, система є та ж сама, але ж при трансформації ядро трансформується, тобто сенси, які породжують систему, трансформуються. І ми говоримо про трансформацію як зміну форми, форм як ідей, як сенсів, як смислів і все таке. І тому все наше життя і академічне життя також, яке розгортається в системі трансформації суспільства, країни, культури, потребує осмислення: хто така людина, яка спроможна жити, творити щось, робити в умовах трансформації. І хто ця людина?

Короткий висновок: Трансформація — ключовий аспект для живих систем у часи кризи, що вимагає розрізнення від простих змін.

Суб’єкт трансформації

Друга аксіома: що коли система змінюється або коли система трансформується, опис цього процесу в системному мисленні дуже простий. Всі сенси для системи народжуються в так званих надсистемах. Якщо я хочу зрозуміти, про що ця система або навіщо вона, я задаю якісь сенси, які формують, дефініюють систему. І коли ми спілкуємось про трансформацію, це переключення надсистем і або насистем. І це переключення насистем є робота того, хто займається трансформаціями, тобто суб’єкт трансформації, трансформуючий суб’єкт — це такий суб’єкт, який має спроможність переключати надсистеми, які задають всі зміни стратегій, тактик, програм, проектів і всього такого. І для мене одна із найбільших проблем сучасної України в тому, що ми маємо спеціалістів, професіоналів, експертів, або ж нема підготовки людей, які можуть трансформувати систему. І ця людина, яка переключає надсистеми, це наше завдання. І для мене це тема доповіді: як сади пов’язані з формуванням такої суб’єктності.

Короткий висновок: Суб’єкт трансформації — це людина, здатна переключати надсистеми для справжніх змін.

Людське і людяне

Теза друга, теза третя, третя теза — пролудність. Коли ми дефініюємо, хто такий, хто така людина, ми повинні говорити про два важливих аспекта, які вона в нашій мові виражаються словами людське і людяне. Людське і людяне. Коли ми говоримо про людське, це щось таке, що є у всіх, це якийсь мінімум людяності. Але ж людяне — це рідка річ, це щось таке, чого не буває достатньо. Але ж якщо система не влаштована для народження людяного, людяності, це не дуже гарна система. Є два таких аспекти: людське, людяне. І це розрізнення дуже принципово, тому що в умовах війни ми плекаємо про захист ідентичності, про отримання ідентичності, отримання того, що є. І це так важливо, що ми забуваємо про інший аспект, аспект трансформаційний. Тому що людина є така, як вона є. Тобто якщо мова ідентичності — це мова, яка відповідає на питання: хто я, хто я є. Я відповідаю через мову ідентичності: я є людина, яка... і щось описую, яка я людина. І це ідентичність. Але ж якщо ми говоримо про трансформації, з’являються спроможності, яких нема. Я розумію, що рівень трансформації системи залежить від рівня моїх трансформаційних здібностей, спроможності. І це інша річ. Тобто є напруження між ідентичністю і трансформацією. І це дуже важлива пара, тому що якщо ми дуже піклуємось про ідентичність, ми втрачаємо нашу здатність до трансформації. І є дві мови, які описують людське або людину. Це мова... Отець Володимир Вакін з нами зі всією родиною, тому що у нього сьогодні день народження. Якщо ви не знаєте, хто такий отець Володимир... Так що ми це така святкова лекція, присвячується йому. І так, два аспекти: ідентичність і трансформація. І дві мови. Коли ми описуємо ідентичність, це мова для цього опису — це мова цінностей. І для мене це називається аксіологія, це спеціалізована філософська традиція, мова цінностей, мова і філософія цінностей. Але ж на поверхневому рівні ми бачимо, що мова цінностей — це інструмент для опису ідентичності. Якщо я описую, хто я є, я описую свої цінності. І цінності завжди для того, цінності, щоб їх декларувати, якось формулювати, декларувати. І це природня для цієї мови цінностей. Але коли я говорю про трансформації, це традиційна мова чеснот. Є напруження між цінностями і чеснотами. Сьогодні ми опинились в світі, в якому всі розмовляють мовою цінностей, але ж трансформація описується через чесноти. І ми будемо мати на увазі класичні чесноти: віра, надія, любов, чотири філософські чесноти і все таке. Але ж фундаментальне розрізнення цінностей, чеснот в тому, що цінності декларуються, а чесноти ніколи. Коли суб’єкт декларує свої чесноти, ми повинні зупинитись і зупинити всі дискусії, тому що це не дуже гарна людина, яка декларує свої чесноти і говорить, що вона є людина порядна, віруюча, надіюча, яка надіється, яка любить, що вона ще благорозумна, мужня, смілива, справедлива, що ще... умерена, помірна, поміркована. Сім класичних чеснот. І всі ці слова не дуже підходять для ситуації самоопису. Що це означає? Що цінності декларуються, а чесноти не декларуються, але практикуються. І в культурі є спеціальні античні духовні вправи, так звані духовні вправи, які є практики для практикування чеснот. Тобто коли я описую культуру, я маю можливості описувати цінносні координати або описувати практики, практики чеснот. І якщо є такі практики для практикування чеснот, є спеціальний аспект: де, в якому просторі, в якому часі я практикую це, де ці вправи втілюються. І ми говоримо про формаційні простори, формаційні простори, в яких ми практикуємо ці чесноти, ці вправи. І якщо ми починаємо описувати ці формаційні простори, то вони дуже різні. Але ж тема сьогодні — це сад як формаційний простір, не як розважальний простір, не освітній простір, не якийсь ідеологічний простір, але ж простір, в якому ми намагаємось формувати людину з чеснотами завдяки вправам, завдяки якимось вправам. І нормальне питання: що це за вправи такі, в яких ми формуємо людину, яка вірить, надіється, любить і все інше. Тобто сад як формаційний простір.

Короткий висновок: Людське — це мінімум, а людяне — рідкісне, що потребує плекання через практики чеснот у формаційних просторах, як сади.

Вертикаль культури

І ще одна аксіома: що в культурі є не тільки горизонталь, не тільки горизонтальні зв’язки, комунітарність, але ще вертикаль. І для мене вертикаль — це три речі. Перша: що культура втілює деякі сенси, тому є рівень сенсів і практики сенсотворення, дослідження, розвитку і різні дослідницькі практики, пов’язані з сенсом, і творчі акти, які сенсоутворюють. Тобто є рівень сенсотворення. Є рівень формаційний, другий рівень, це рівень, на якому формуються суб’єкти, які здатні отримувати ці сенси і втілювати ці сенси на себе. І третій рівень — це рівень втілення або масштабування цих сенсів, це освіта, просвіта, різні популярні форми транслювання сенсів, все таке. Тобто ми говоримо про цю вертикаль: сенсотворення, формація і масштабування. І моя теза в тому, що сьогодні ми маємо кризу форматівну, формативну кризу в Україні. Є якісь сенси, наприклад, ми маємо різні дискусії, що таке національна ідея України. Це такі розмови, які втомлюють і роблять нас дуже печальними, сумними, тому що всі знають, що таке українська національна ідея: це чотири речі і все — воля, вільність, гідність і софійність. Вільність, гідність, воля, все. І нормально, українська ідея є. Але ж нема суб’єктів, які втілюють ці ідеї чи сенси. Тому проблема формативна. І тема всіх наступних тез в тому, що як тема саду відкривалась для мене як тема формаційних просторів.

Короткий висновок: Вертикаль культури включає сенсотворення, формацію та масштабування, з кризою в формативному рівні в Україні.

Історія соборів і сади

Перша теза. Доволі довгий період я займався італійською культурою і займаюсь Данте і італійським Відродженням, і це така моя одна із найважливіших справ про цей період війни. І для мене один із цікавих таких сюжетів — це те, що вся Європа має храми, собори, які будувались 400, 500, 600, 700 років. І ці будівлі нагадують, що десь в 13-му, 14-му столітті були люди, які мали спроможність починати щось, що вони не тільки не побачать ніколи, але ж не побачать їх діти, правнуки, всі не побачать, і фінал буде через 600 років. І для сучасної людини це якийсь жарт, не дуже смішний, тому що в нашої країні є такі будівлі, які ніколи не будуть достроєні, добудовані, як це довгобуди. І ці довгобуди — це щось як антитеза тим соборам, які будували Європу. І формула цих соборів в тому, що були люди, які мали спроможність робити щось вдовгу, в часі, яке вимірюється століттями. І це не було проблемою для них, але ж є проблема для нас, ця здатність робити щось в часі. І в сенсі чеснот це надія, надія як краса, розгорнута в часі, це спроможність, пов’язана з чеснотою надії, але ж з любов’ю і з вірою, тому що любов — це втілення краси, віра — це намагання побачити цю красу, і надія — це спроможність втілювати цю красу в часі. І коли ми починаємо вивчати цю історію соборів не тільки з естетичної сторони, з естетичного боку, але з економічного, політичного: хто були ці люди, які це все робили. Ми знаходимо, що коли люди будували ці собори — для мене це Санта Марія дель Фьоре у Флоренції і Дуомо міланський, Дуомо 600 років, Санта Марія дель Фьоре 700 — що це були за люди. Формула цих проектів в тому, що вони розуміли, що коли люди будують ці собори, собори будують їх. Тобто саме будівництво — це такий перформанс протягом століть, коли формується людина, людина-громадянин, людина-містянин, міщанин. Тобто якщо ми кажемо, хто такий міщанин, хто він такий — це людина, яка несе на собі формаційні практики і сенси міста. І для цього повинні бути формаційні простори. Що це таке формаційний простір? Це будівля собору і 700 років, які формують цього міщанина. Цікава історія в Мілані, тому що Мілан був містом в дуже турбулентній політично турбулентному контексті, коли кожні 50, 100 років змінювались держави, правителі, типи правління. Але ж Мілан розвивався як один з найважливіших міст в Італії. Чому? Тому що в місті, в центрі міста будувався собор, і правління собору отримували ці сенси Мілана, і всі робили щось для того, щоб він будувався. Наприклад, Леонардо да Вінчі збудував канали, які повинні були транспортувати мармур з каменоломень, з Альп. І це сьогодні це найбільш дорогий район Мілану, ці канали. І все це функціонально було так збудовано, щоб собор продукував цю ідентичність міщан. І що, сьогодні ми не будуємо собори, це важко уявити, щоб українці почали такий проект будування якогось релігійного місця. Але для мене основна гіпотеза в тому, що цю функцію беруть на себе для сучасної людини сади. Для нас важко уявити, щоб ми почали будувати якусь будівлю на століття, нема часу, енергії, натхнення, грошей, всього. Але коли я починаю сад, сад, мене приваблює навіть спочатку, хоча я розумію, що результати не побачать мої правнуки, а фінальну фазу побачить хтось, кого я не можу уявити собі. І енергія саду як ця формуюча енергія сьогодні — це була моя перша гіпотеза, з якої я почав цікавитись історією основних садів європейської культури як формаційних просторів.

Короткий висновок: Собори та сади як довготривалі проекти формують людину та суспільство через чесноти надії, любові та віри.

Книга Роберта Гаррісона

І в цій зацікавленості я відкрив книжку друга мого, одного з учителів, Роберта Гаррісона, видатного американського італіаніста, дантиста. Роберт Гаррісон, професор Стенфордського університету, займається італійським Відродженням і Данте. Але його друг Ханс Ульріх Гумбрехт запропонував йому писати книжки, есеї не тільки про Данте, але ж і про ті теми, які для нього важливі. І як результат з’явилася феноменальна книжка "Gardens: An Essay on the Human Condition". Це вона. І це книжка дуже важлива, і ми читали її в Києві разом як група читання, і Гаррісон погодився на переклад, і сьогодні є така робота по перекладу цієї книжки. Чому вона важлива? Деякі тези Гаррісона. Перш за все, він починає з того, що стверджує, що люди не створені для того, щоб занадто ретельно споглядати медузину голову історії з її смертю і нескінченним стражданням. Якщо були б тільки нескінченне страждання і медузина голова історії, життя було б жахливе. І це інша сторона життя, інший аспект життя к історії. Він говорить, що це сади. Сади — це репрезентація того, що не є історія. Це не антиісторія, але ж демонстрація того, заради чого людина існує. І він говорить, що human condition, стан людини — це стан, в якому є історія і сад, історія і сад. І ця позиція історія і сад або жахлива історія, тобто війна, ця позиція війна і сад — це дуже сильна позиція. І він розглядає її і говорить, що в цьому русі те, що робить людське життя стерпним, те, що робить людське життя стерпним — цитата: metaphysical projects, our aesthetic transformations, etc. Вибачте, я хотів процитувати, тому що всі ці пункти — це найважливіші аспекти цього життя в саду, життя в. Тобто це релігійні імпульси, поетичне і утопічне уява, моральні ідеали, метафізичні проекти, сторітелінг, естетичне преображення реального, наше бажання до гри і наша милування природою. І він в книжці в цій книжці розглядує всі сади уяви, історичні сади, культурні сади від садів Гільгамеша, від античних садів, острова бл...

«Люди не створені споглядати голову Медузи історії з її смертю та стражданнями; сади показують, для чого існує людина.»

Короткий висновок: Книга Гаррісона показує сади як противагу історії, місце для релігії, уяви та моралі.

Сковорода і бароко

Наступний пункт в’яза зі Сковородою і українським бароко, і бароко як таким. Для бароко метафора саду звісно базова, але Сковорода робить щось своє з цією метафорою. І "Сад божественних пісень" закінчується дуже провокативно для мене, дуже провокативно, коли він пише, що так живав афінейський, так живав іудейський Епікур — Христос. Ось після всього саду, найхристиянішого саду чеснот, Сковорода фіналізує все порівнянням Христа і Епікура. Він знав дуже добре всю античну традицію, він розумів всі сади, сад академа, сад Епікура. І в Гаррісона є фантастична частина, яка присвячена розрізненню академа Платона і садів Епікура. І чомусь для Сковороди такий ідеальний сад — це сад Епікура, і Христос як садівник — він юдейський Епікур. На першому рівні це приниження, така дуже странна річ, чому Сковорода робить це. Але ж серйозний аргумент є у Гаррісона, не про Сковороду, а про розуміння того, що робив Епікур. Для нас сьогодні в Україні це дуже важливо, тому що Платон робив свій академ для формування людей, які здатні бути в політиці, таких мужів, які будуть робити реальну політику. І ідеал Платона — це суб’єкт політичний, політична людина. Епікур розуміє, що неможливо пов’язувати так жорстко політику і намагання бути щасливим. Якщо людина хоче бути щасливою, це не обов’язково бути зоон політікон, політичною істотою. Тому він формлює свій сад, в якому людина намагається знайти щось про своє щастя, і це достатньо для Епікура. І цей мінімалізм, пов’язаний з знаходженням точки, почати спочатку — дуже важливий для Сковороди як перше питання філософії: де це початок, в якому ми починаємо шлях людини, шлях становлення. І це початок — це сади Епікура.

Короткий висновок: Сковорода бачить у саді Епікура ідеал для пошуку щастя, протистоячи політичному фокусу Платона.

Вольтер і республіка садівників

Наступна теза — про зв’язок між садами та політичним в широкому сенсі. І це дуже відома фраза Вольтера із "Кандіда": "Культивуй наш сад". Потрібно зрощувати свій сад. Там якщо українською, в кінці там нема слова "потрібно", французькою там "культивуй наш сад". В общем, ця фраза стала такою говіркою, ми всі пам’ятаємо, що Вольтер щось хотів, щоб ми всі культивували свій сад. І довгий час я так розумів цю фразу, що кожен повинен культивувати свій сад, свій сад, свій сад, і все дуже добре. "Кандід" — це фантастичний текст для наївного читання, не культурного, не історичного, це щось як комікс, це така дуже мудра наївність. І Кандід, який побачив все жахливе в своєму житті, всі намагання прожити цікаве життя, він фіналізував все цією фразою: після всіх пригод він зрозумів, що важливо тільки одне — культивувати свій сад. Але важливо, що у Вольтера все ж таки "наш сад", наш сад, тобто не почала традиція індивідуалістична. Для Вольтера важливо, що садівництво — це не приватна сфера, це не сфера, в якій я розділяю себе від політичного, соціального і їду на дачу. Це інша операція, це простір, в якому ми повертаємо собі сенс того, що таке "наше". І тому ми почали говорити про республіку садівників. Якщо республіка — це res publica, тобто дослівно спільна справа, то це дуже важливо, що в республіки, res publica, наприклад Речі Посполитої, формувалася цей політичний ідеал республіки. Для мене це дуже цікава річ, що тільки дві держави мали таку назву, яка нема топоніму. Я в різних компаніях намагаюсь перевірити це, я задаю питання: які держави не мають топографічної прив’язки до міста. І мені відкрили третю, четверту, але ж дві фундаментальні — це Річ Посполита і СРСР, Союз Радянських Соціалістичних Республік. Нема топоніму. І в Речі Посполитій модель спільної справи — це базова модель. І намагання зрозуміти, що таке спільна справа. Так ось, важливо, що по-грецьки спільна справа — це літургія. І цей прямий місток між літургією в церкві, спільною справою в політичному сенсі — все це огортається навколо метафори саду і республіки садівників. Тобто садівництво — це такий республіканський проект. І колись в 13-му році, коли був Майдан, почався, на наступний день, коли ми почули, що Янукович не підписує європейські документи, була така ідея в колі моїх друзів, що ми повинні якось реагувати. Майдану не було, це було вдень-вечір перед Майданом. І була одна ідея, що ми всі уходимо в нову форму життя, коли нема політичного, Янукович, режим. І тоді що має робити нормальна людина? Нормальна людина повинна робити сади і мандрувати між садами, організовуючи республіку садівників. Тому що перед політичними режимами існує Республіка садівників, яка народжує республіку як таку. І але ж був Майдан, і ця метафора пішла. Але ж вона повертається. І цей республіканський сенс садів дуже важливий.

Короткий висновок: Вольтер підкреслює колективний аспект садівництва як основу для республіканського ідеалу спільної справи.

Міста-сади і міста садівників

І тому коли ми говоримо про республіку, про те, як сади об’єднуються, мережуються, народжують мережево мереживо садівників і садів — дуже важлива ідентичність міста і розуміння відносин між містом і садом. Цікаво, що "місто-сад" — це не пропозиція Маяковського, як це було для всіх радянських людей, це така нормальна метафора. І це не тільки метафора, але ж і урбаністична метафора, яка народилась наприкінці XIX століття в Британії. У неї є автор — Ебенезер Говард, який в 1898 році написав книжку "Міста-сади майбутнього". Він запропонував концепцію, вона була достатньо ефективна в Британії, хоча перші міста не були популярні. Чомусь це була така спроба організувати щось в опозиції індустріальному, промисловому, капіталістичному місту, яке втрачає людяність. І тому це повернення людяності асоціювалось з так званим містом-садом, садом в центрі, з такими циклічними плануваннями і все таке. Але ж це була така одна з перших утопій, але ж з архітектурними наслідками. Після Другої світової війни, коли Лондон мав проблеми з урбаністикою, учні Ебенезера Говарда розробили модель таких містечок-супутників для Лондона, які організовувались в цій логіці міст-садів. Але дуже важливо зафіксувати розрізнення або позицію полярність між місто-садом і містом садівників. Місто-сад — це утопічний проект, в якому ми запрошуємо дорослих людей. Місто садівників — це таке місто, яке формує міщан, формує міщан з формаційними просторами. І якщо наше місто — це місто садівників, то сад в цьому місці має іншу функцію цього формаційного простору. І сьогодні для України це такий момент дуже важливий. Є історичні приклади, наприклад, коли Полтава почалась як губернське місто на початку XIX століття, в компанії малій групі людей, в якій був Іван Котляревський, наприклад. В цій групі вони розуміли Полтаву як нове місто, в якому в центрі є сад. І сад був організований таким чином, що всі основні гравці цієї історії робили свою частину. Був організований сад, який сьогодні в Полтаві — це сад для дозвілля, сад культури і дозвілля. І це жахлива історія, тому що найбільш амбіційна історія цього саду, міського парку — це таке намагання зробити щось таке чисте, нове, чистеньке, без сміття. І це найбільш високий рівень планування. Але ж коли він закладався в початки XIX століття, це був сад, який мислився як формаційний простір. І була створена школа садівників, в якої було все, вся освіта побудована таким чином, що вона продукувала цих садівників, які будуть робити щось на саду, а сад — це центр сенсовий, центр життя міщан. І при кінці одна дуже гарна метафора Говарда, що якщо ми організовуємо міста-сади, то це плетіння мережво садів. Це сузір’я, цей концепт сузір’я — дуже гарний концепт сузір’я як найбільші форми мережування міст. Але ця метафора міста садівників для мене робоча метафора.

Короткий висновок: Від "міста-саду" Говарда до "міста садівників" — сади формують ідентичність і спільноту.

Святкування як атрибут живої системи

І останній пункт пов’язаний з розумінням розрізнення системи і живої системи. Коли почалось системне мислення як таке в 20-му столітті, це дуже швидко почало пов’язувати з кібернетикою, математикою, моделюванням, комп’ютерами і все таке. І це такий тренд, який сьогодні існує звісно, і для багатьох системне мислення — це щось про математизацію процесів. Але з самого початку отці, які заснували системне мислення, були біологами. І дуже важливо, що для них найпростішою системою була жива система, не механічна система, а жива. І що робить живу систему живою системою, в чому різниця. І є один признак, який мене дуже надихає: що в живій системі є такі ефекти, які деякі біологи називають святкування. Святкування, наприклад, живі істоти роблять щось, що не має прикладної, адаптивної функції. Наприклад, мухи труть кінцівками щось майже весь вільний час, вони щось роблять так, але ж не зрозуміло, чого вони хочуть. І це спеціальна сфера досліджень, яка називається грумінг. І в цьому дослідженні грумінгу виявляється, що всі живі істоти значний час проводять в операціях, які не мають прямої біологічної функції, функції виживання. Вони щось стали говорити про те, що вони роблять щось не утилітарне. І деякі біологи стали почали говорити про те, що вони святкують життя. Тобто жива система — це така система, яка, коли вона жива, вона продукує форми поведінки, які ми бачимо як найвища форма життя — святкування. І коли немає такого святкування, система все ще жива, але ж вона деградує. І коли ми говоримо про рослини, живі істоти і людину — це три типи живих систем, і в них мають місце різні форми святкування. Для рослин — це цвітіння, а для живих істот — це такі форми поведінки як нефункціональні поведінки, але для людини — це гідність або благородство, шляхетність. Але благородство, чому? Тому що цю тему нового благородства почав Данте в трактаті "Пір". В ньому він почав таку тему, що людина — це істота благородна, благородна в тому сенсі, що в шляхетності нема зв’язку з джерелом з цією негенетичним, негенетичним ядром чеснот. От для Данте важливо, що благородна людина — це така людина, яка практикує чесноти, завдяки цьому ми відкриваємо нову шляхетність. Так ось, в чому розрізнення між благородством і чеснотами. Данте конструює фантастичну на мій погляд метафору того, що чесноти — це зірки, які утворюють сузір'я, але ці зірки існують на небі, небо чорне, але ж є і саме небо, і є благородство. Тобто є сфера благородства, на якій є чесноти, і так вся ця система формується. Тому що в живій системі цим аспектом, який демонструє живу систему як таку, є благородство. І ця ці роздуми про святкування як атрибут живої системи дуже важливі, тому що ми всі побачили, що в час війни для багатьох нормою стало те, що вони не святкують дні народження. Отець Володимир святкує сьогодні, тому що війна, і ми не святкуємо день народження, ми всі наші подарунки даримо ЗСУ. Це розумна, але ж це вбивча для живої системи. Коли жива система не святкує, вона вмирає. І ми повинні зрозуміти, що таке святкування на війні. Це не дозвілля, це щось інше, але ж це святкування сенсів. І є історія, яку я розповідав Олександру, і це присвячується всім тим, хто займається квітами в період війни і все таке. В Києві є навколо Києва, є така біля Броварів є найбільша теплиця для вирощування роз, розарій, найбільша теплиця в Європі, 20 гектарів під склом. І це була майже зона окупації, 6 км від лінії, російські війська і українські. І власники цього, ну не холдингу, але компанії Ascania Flora, вони вирішили, що це кінець, тому що вони зрізають кожен день 120 000 роз. І це було половина ринку українського роз до війни. Теплиця стала, і захаращення роз — це, я не готовий говорити це в присутності Олександра, ну щось один тиждень чи два тижні — це захаращення, після якого це дуже складно відновити всі ці розарії. Але люди, які робили щось на теплицях, ховались від російських військ в цих теплицях, і вони прочищали ці теплиці. І після того, як війська відійшли від Києва, вони почали знову всю роботу. І вони почали з половини, 60 тисяч роз. І постало питання: навіщо українцям рози в час війни, кому потрібні ці рози. І вони почали свій бізнес взимку, вони досягли того ж довоєнного рівня — це були 120 000 роз. І вони отримали питання: що змінилось з ринком роз, чому українці купують 120 000, дуже багато людей виїхало, жінки виїхали, кому потрібні ці рози в воюючій країні на тому ж самому рівні. На тому ж самому рівні 120 000, та ж сама доля ринку 55%. І вони зробили дослідження, тому що вони не мали доступу к прямому маркетингу, тим, хто продає рози. Вони зробили дослідження. І виявилось, що змінилась структура святкування українців. Вони святкують в період війни не свята, а кожну зустріч. Коли солдат чи хтось іде на зустріч, він розуміє, що це можливо це остання зустріч або це дуже важлива зустріч, і нема різниці між святами і святом зустрічі і святкуванням життя. І ця структура святкування життя проявилась в такій для мене дуже цікавій формі як ринок роз в Україні. І я думаю, що це тенденція така, що ми переосмислюємо цю практику. Тому що Ascania Flora — це фабрика з продукування роз. Сьогодні ми в волинській Голландії і тюльпанах, з якими була та ж сама проблема, я так розумію. А що таке ці квітники, квіти в час війни. І це дуже гарна метафора для розуміння того, що таке сади. З одного боку це щось надлишкове — це якась прикраса життя, але ж всі ці аргументи — це аргументи для того, щоб продемонструвати, що сади — це про те, що надлишковість є фундаментальна характеристика життя і живої системи. І ця надлишковість і дозволяє садам сьогодні бути такими формаційними просторами, які моделюють трансформації всіх систем, не тільки садів, але і України, культури, держави, суспільства і всього.

Короткий висновок: Святкування як неутилітарна дія — ключ до шляхетності та життя в живих системах, ілюстрований прикладом розарію в війну.

Висновок

Лекція Олександра Філоненка підкреслює, що сади — це не лише простори для зростання рослин, а інструменти трансформації суспільства. Через практики чеснот, довготривалі проекти та святкування життя, ми можемо побудувати нову Україну, де війна стає каталізатором для надії та любові.

Яка від цього користь читачеві

Ця лекція надає практичні ідеї для особистої та громадської трансформації: почніть з створення власного саду або участі в спільних проектах, щоб практикувати чесноти та святкувати життя. Це допоможе впоратися з викликами війни, зміцнити стосунки та внести внесок у відбудову країни, роблячи повсякденне значущим і наділенним сенсом.