Веселкова Крамниця - Кіно

Українське кіно, державне фінансування і «Тисяча весна»

Thu, 27 Aug 2026 10:36:00 +0000

Що автор відео говорить про державну підтримку кіно, конкурсний відбір, сценарії, продюсерів, режисерів та майбутнє кіновиробництва. Українське кіно, державне фінансування і «Тисяча весна»: критика та пропозиції автора

АНАЛІЗ ВІДЕО

Українське кіно, державне фінансування і «Тисяча весна»

Що автор відео говорить про державну підтримку кіно, конкурсний відбір, сценарії, продюсерів, режисерів та майбутнє кіновиробництва.

Важливо: цей матеріал є редакторським викладом ідей конкретного відео. Оцінки, припущення та звинувачення належать автору відео й не подаються тут як встановлені факти без окремої перевірки.

Зміст статті

«Тисяча весна»: що обговорюється у відео
«Скіфи» як приклад історичного проєкту
Як автор оцінює систему відбору
Питання бюджетів і ефективності
Чому для автора головним є результат
ШІ та майбутнє кіновиробництва
Запропонована модель реформи
Висновок

1. «Тисяча весна»: з чого починається критика

На початку відео автор пояснює, що його розмова присвячена конкурсу «Тисяча весна», державному фінансуванню культурного продукту та проблемам сучасного українського кіно. За словами автора, програма мала сприяти виробництву україномовного контенту та посиленню його конкурентоспроможності.

≈2500заявок, про які говорить автор

4 млрд грнзаявлений у відео загальний бюджет

3власні заявки автора

Автор наголошує на розриві між задекларованою метою підтримувати українську історію, ідентичність і культурну спадщину та тим, як, на його думку, відбувається практичний відбір.

2. «Скіфи» як приклад історичного проєкту

Центральне місце у розповіді займає сценарій історичного фільму «Скіфи». Автор описує його як спробу звернутися до подій, пов'язаних зі скіфською історією та війною з Перською імперією.

Чому автор вважає тему перспективною?

На думку автора, українська історія має великий потенціал для міжнародного культурного представлення. Він підкреслює важливість самобутності та власних історичних сюжетів як способу формування образу країни у світі.

Що сталося із заявкою, за версією автора?

Автор розповідає, що його проєкт не пройшов технічний відбір. Причину він пов'язує з оформленням пакета документів і водночас посилається на попередню переписку з представниками Держкіно. Це виклад особистого досвіду та позиції автора.

3. Конкурсний відбір і робота експертів

Одна з головних претензій автора стосується самого механізму оцінювання. Він звертає увагу на велику кількість заявок і обмежений час презентацій.

Проблема часу

У відео наводиться опис формату, за якого велика кількість проєктів проходила презентацію за дуже короткий час. Автор вважає, що за таких умов складно глибоко оцінити сценарій та потенціал фільму.

Нейромережі в оцінюванні

Автор цитує твердження про те, що через перевантаження експертів частина сценаріїв могла читатися частково або із застосуванням нейромереж, а окремі відгуки могли готуватися із застосуванням ШІ. У статті це залишено саме як твердження, наведене у відео.

Питання до прозорості

Окремо автор говорить про кількість документів, перенесення термінів та невідповідності, які, за його словами, він побачив у таблицях конкурсу. Причини таких явищ у відео трактуються автором, але самі трактування потребують незалежної перевірки.

4. Бюджет: більше грошей не гарантує кращого кіно

Ще один блок критики присвячений вартості кінопроєктів. Автор стверджує, що його історичний фільм можна було реалізувати за значно менший бюджет.

Показник у розповіді автора	Значення
Середня вартість повнометражного проєкту, названа у відео	26 млн грн
Бюджет, який автор називає для свого проєкту	6 млн грн
Різниця	приблизно у 4,5 раза

Для автора це приклад ширшої проблеми: державні кошти, на його думку, мають оцінюватися не лише за фактом освоєння бюджету, а насамперед за якістю та суспільною цінністю результату.

5. Головне питання — що отримує глядач?

У середині відео критика переходить від окремого конкурсу до ширшої розмови про українську кіноіндустрію. Автор ставить питання: чи повинна система державної підтримки вимірювати успіх кількістю профінансованих проєктів, чи передусім якістю готових фільмів.

«Сценарій» у логіці автора — найдешевша частина майбутнього фільму, яку можна ретельно оцінити ще до витрачання великих коштів.

Автор протиставляє талановите кіно механічному «освоєнню» коштів і наводить Олександра Довженка як символ ситуації, коли художня сила твору може бути важливішою за технічні можливості.

6. ШІ та майбутнє кіно

Окремий прогноз автора стосується штучного інтелекту. Він припускає, що розвиток нейромереж суттєво змінить виробництво фільмів, зменшить потребу в частині традиційних виробничих процесів і посилить роль сценариста.

Яку роль автор відводить сценаристу?

Сценарист, за логікою відео, може стати однією з ключових фігур майбутнього кіновиробництва, оскільки саме історія, структура та ідея визначають основу майбутнього твору.

Це прогноз автора, а не встановлений факт про майбутнє індустрії. У статті важливо зберігати саме такий статус твердження.

7. Яку модель автор пропонує замість нинішньої?

Наприкінці відео автор переходить від критики до конкретної пропозиції. Його модель можна звести до послідовності:

1конкурс сценаріїв

2анонімне професійне читання

3відбір найкращих сценаріїв

4конкурс режисерів під готові сценарії

5визначений і обґрунтований бюджет

6контроль результату та відповідальності

Автор також говорить про необхідність враховувати попередні результати роботи продюсерів і режисерів. Якщо проєкт не реалізовано, це, на його думку, має впливати на можливість отримувати подальше державне фінансування.

Якою має стати роль продюсера?

У запропонованій моделі продюсер має зосередитися на реальній виробничій роботі: кастингу, пошуку режисера й операторів, організації зйомок, плануванні прокату та забезпеченні якості.

8. Висновок

Головна ідея відео полягає не лише в критиці конкретного конкурсу. Автор ставить ширше питання: як побудувати систему державної підтримки кіно так, щоб гроші приводили до якісного культурного результату?

Запропонована ним відповідь — починати із сильного сценарію, відбирати його професійно й прозоро, а потім підбирати найкращих режисерів і виробничі команди під реалістичний бюджет.

Водночас значна частина найгостріших тверджень відео є авторськими оцінками, припущеннями або звинуваченнями. Для публікації як журналістського матеріалу їх варто перевіряти за документами, офіційними даними конкурсу та позиціями інших учасників.

Навігація по відео

Тривалість: близько 48 хвилин 17 секунд.

Оригінальне відео: переглянути на YouTube

Основні блоки: конкурс → «Скіфи» → відбір → бюджети → якість результату → ШІ → реформа системи.

кумедний патріотичний пес

Wed, 05 Aug 2026 12:16:00 +0000

ооооооооооооооооооооооооооооо1

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений UNITED24Media (@united24.media)

нюхач 1

Sat, 04 Jul 2026 13:53:00 +0000

11111111111111111111111111111111

Таблиця сезонів та серій серіалу «Нюхач» українською мовою на YouTube

Сезон / Серія	Назва відео на YouTube (Офіційна українська версія)	Посилання для перегляду
1 сезон, 1 серія	ВІН ДІЗНАЄТЬСЯ ПРАВДУ ПО ЗАПАХУ. НЮХАЧ. СЕРІЯ 1	Дивитися серію 1
2 сезон, серії	КОЖНИЙ ЗЛОЧИН МАЄ СВІЙ ЗАПАХ. КРАЩИЙ ДЕТЕКТИВ	Дивитися 2 сезон

крила

Fri, 17 Apr 2026 19:10:00 +0000

лллллллллллллллллллллллллл

Крила — це український художній фільм у жанрі поетичного кіно, що по авіації, війну у вигляді сюрреалістичної трагікомедії. Стрічка занурює глядача в емоційний і символічний простір боротьби, де небо стає остаточною межею між страхом і свободою.

Режисер — Олександр Стеренчук.
У головній ролі — Катерина Федорчук.

Фільм створений у Луцьку — місто, яке стало основою для незалежного кіновиробництва та об'єднало людей навколо спільної ідеї.

Крила — це не просто історія.
Це відчуття.
Це стан.
Це кіно, яке говорити образами, а не словами.

Фільм є благодійним об'єктом, покликаним зібрати кошти в обсязі 100% на підтримку Збройних Сил України.

Фільм присвячений Андрію Пільщикову (позивний “Джус”) — льотчику 40-ї бригади тактичної авіації, одному із символів сучасної української боротьби, відомому як “Привид Києва”.
Це кіно про тих, хто тримає небо.
І про ціну, яку вони платять.

Підписатися / Слідкуй:
Instagram:
ютуб:

#Крила #українськекіно #поетичнекіно #фільмпроавіації #українськийфільм #українськакультура #війнаукраїні #авіація #ЗСУ #підтримкаЗСУ #благодійнийфільм #новеукраїнськекіно
#Kryla #ukrainiancinema #poeticcinema #aviationmovie #ukrainianfilm #movie #ukraineculture #warinukraine #aviation #підтримайукраїну #благоді

2

Fri, 10 Apr 2026 17:25:00 +0000

лллллллллллллллл

Ти космос

Tue, 25 Nov 2025 17:14:00 +0000

Рецензії на фільм

"Ти - космос"

НАЙКРАЩИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФІЛЬМ? Павло Остріков × Вова Кравчук — про «Ти — космос»

Габріела

Tue, 14 Oct 2025 14:06:00 +0000

оооооооооооооооооооооооооооооо

король Артур

Sat, 29 Mar 2025 15:34:00 +0000

ооооооооооооооооооо

Ланселот і компанія дійсно не були британцями.

У 175 році 2,5 тисячі язигів, котрі славилися як непереможна важка кіннота, вступили на службу Риму і їх було спрямовано до Британії.

З їх числа й походять Артур та його лицарі. До такого висновку прийшли британські дослідники Скотт Літтлтон та Лінда Мелко, а також відомий історик та антрополог з Кембріджу Ховард Рід.

Більше того – знаменитий меч Екскалібур, який, за найдавнішими переказами належав Ланселоту, а потім перейшов до короля Артура – сарматський. У сармато-аланському епосі задовго до захоплення Британських островів норманами існувала історія про меч в камені.

країни і тварини

Thu, 27 Feb 2025 19:23:00 +0000

аааааааааааааааааааааа

пппппппппппппппппппп

https://youtu.be/eaZYmgUDYrc?si=GmvSrMEyPH5mooow

"Снайперів ніхто не любить".(22+)

Sun, 12 Jan 2025 09:49:00 +0000

Реальна історія помсти вчителя, який пішов на війну з Росією

Рецензія Фокусу на військовий бойовик "Снайпер. Білий воїн"

Кадр із прем'єрного фільму "Снайпер. Білий ворон"

Рецензія Фокусу на військовий бойовик "Снайпер. Білий воїн", прем'єра якого відбудеться у День Незалежності. В основу фільму покладено справжню історію вчителя Миколи Вороніна.

В основу прем'єрного українського бойовика "Снайпер. Білий ворон" (з бюджетом 30 млн грн) покладено реальну історію снайпера Миколи Вороніна. У фільмі бажання помститися змусило пацифіста, вчителя математики Вороненка (так звати героя у фільмі) перетворитися на досвідченого снайпера з позивним "Ворон" — справжньою грозою для російських окупантів. Динамічний фільм знятий з розмахом і всіма сучасними технологічними новинками. "Ворон" — релігійний боєць, він молиться перед кожним своїм пострілом, який уражає ворога й уособлює дух рідної землі, що став на захист Батьківщини. Фокус ділиться враженнями про прототип головного героя, який був на закритій прем'єрі та власне від картини.

Організатори одразу приголомшили на брифінгу в кінотеатрі "Оскар" у "Гулівері" після прем'єри нашого військового бойовика про снайпера з позивним "Ворон", оголосивши зі сцени: "А тепер ви зустрінетеся з прототипом головного героя — це Микола Воронін". Уявіть, що після прем'єри "Рембо. Перша кров" вам кажуть: "А зараз на сцену підніметься сам Рембо". І виходить якийсь чоловік. Не актор, який його грав, а оригінал. Власною персоною. Глядачі були шоковані.

Прототип головного героя

На сцену піднявся, міцно скроєний чоловік середнього зросту років сорока у військовій формі. У нього була приємна усмішка і невелика небритість на обличчі. Він відповів, що його дружину не вбивали, як у фільмі. Але загинуло чимало його близьких людей.

Пізніше з'ясувалося, що особистість Миколи Вороніна досить відома. З ним у медіа були десятки інтерв'ю, зокрема й у Фокусі.

Микола Воронін розмовляє з кореспондентом Фокусу

У нього були спочатку пропутінські переконання, потім стали проукраїнські. Микола був фанатом російського письменника й еколога Володимира Мегре ("Дзвонячі кедри Росії"), пацифістом та екопоселенцем під Горлівкою, де жив у Норі (сам вирив та обладнав землянку) з третьою дружиною — харчувався ягодами. До цього були дві дружини та двоє синів. У Києво-Могилянці він здобув три спеціальності. Викладав математику в Горлівці — у транспортному ПТУ, де були важкі підлітки. Двадцять років тому він мав хірургічні операції з видалення ракової пухлини в нирці, звідки пішли метастази в печінку. Помаранчеву революцію Воронін не прийняв, але поїхав після одужання від раку в Чорнобильську (!) зону. У 2014 році вирушив до Горлівки, щоб підтримати проросійські мітинги, але побачив на них кримінальний зброд і військових російських інструкторів, які вчили бити палицею у горло. "Навіщо? Це ж люди? Так же можна вбити? — зі знанням справи запитав Микола, тому що був інструктором з айкідо. — "Тому що це не люди, а вороги". Тоді він пішов на проукраїнський мітинг, де зустрів людей у вишиванках, із повітряними кульками, з дітьми, які молилися і став на їх бік: "Три дні я був сепаром", — любить він повторювати. Потім записався в батальйон "Донбас", оскільки його не сприйняв серйозно "Правий сектор". Потім потрапив у десантники. Став донецьким "кіборгом". Але він і їх зумів дістати — товариші по службі у Миколи забрали мобільний телефон, щоб він не зливав у фейсбук фото їх позицій: Микола щедро "ілюстрував" свої розповіді про бої за аеропорт знімками в соцмережах. Проявляючи свій упертий характер, Микола у відповідь п'ять днів протримався наодинці на третьому поверсі Донецького аеропорту, імітуючи там оборону кількох людей. Він один — і є кілька людей одразу.

У 2015 році він привіз трофейне робоче табло з Донецького аеропорту — в Бориспільський. Там же, у Бориспільському аеропорту в 2019 році він голодував проти ще кандидата Зеленського — майбутній президент йому не подобався різкими висловлюваннями.

Та я забув сказати, що він ще письменник і бард — і з концертами під гітару свого часу об'їздив Україну, Росію, Білорусь, Литву. Але виступав у не зовсім звичайних місцях: у дитячих будинках, місцях позбавлення волі, на вулицях, в електричках… Його київські друзі з Канади так охарактеризували цього уродженця Херсонщини: "Він людина без даху і без кордонів може зробити все що завгодно, і від на нього всього можна очікувати".

Як ви зрозуміли, біографії Миколи вистачить на десять фільмів. Але в це не одразу "в'їхав" режисер-дебютант Мар'ян Бушан. Коли у його поле зору в соцмережах потрапив Воронін, він вирішив, звісно, зняти фільм про нього. Однак після того, як Бушан кілька разів зустрівся з Вороніним, режисер зрозумів, що нездатний "осягнути неосяжне".

У релізі фільму "Снайпер. Білий ворон" є його коментар: "З 2014 року я був у пошуках військової історії про добровольця, який став на захист України в боротьбі з російськими загарбниками. Натрапив на історію Миколи Вороніна — екопоселенця з Горлівки, що на Донбасі, який став снайпером. Спочатку я запропонував Миколі зняти фільм, заснований на його історії: ми багато разів бачилися, він читав сценарій, додавав коментарі — і згодом я вирішив відмовитися від фільму-біографії та зробити жанрове кіно. Так у сценарії поступово з'являлись події, яких не було насправді, але які могли б існувати в реаліях війни на Донбасі".

У написанні сценарію брав участь не лише Бушан і Воронін. Редагувала їхню працю відома скрипт-доктор, гуру світового сценарного мистецтва американка Лінда Сегер. За її плечима — понад 2000 сценарних консультацій. Тому, якщо говорити про зв'язок біографії Вороніна та головного героя стрічки — Вороненка, то тут усе значно спрощено, натомість вийшов гучний, чіткий, динамічний фільм — із виразною стрижневою лінією.

Про що фільм "Снайпер. Білий ворон"

Отже, за сюжетом є певний симпатичний Микола Вороненко — вчитель математики (актор Павло Алдошин). Пацифіст та екопоселенець живе в Норі на хуторку, на відшибі. Усередині землянки винайдена ним динамо-машина, вітряки. З деякою часткою гидливості — до диваків навіть приїжджало телебачення.

У школі у Миколи конфлікт із важким підлітком — хуліганом Іваном: той замість відповіді на математичне завдання — член на дошці намалював (Фокусу Воронін сказав, що насправді цей горе-учень помочився під парту).

Вороненко з дружиною біля Нори. Перед будинком видно знак пацифізму

На Вороненку безглузда в'язана кофта. Їздить — на яскравому жовтому велосипеді. Загалом — місцева біла ворона.

Учитель математики в кофті а ля хіпі

Якось по телевізору в школі він бачить новини про те, що російські війська окупували Крим і триває загострення на Донбасі. Він різко хапає велосипед і вже біля Нори вступає у бійку з двома російськими військовими, які чіпляються до дружини (Марина Кошкіна). Дружина з каменем кидається на броньовик і гине від ворожих куль — все це можна побачити у ролику. Нора горить.

Микола потрапляє у ЗСУ із жагою помсти. Він зможе переламати саркастичне ставлення до нього, як ботана, і поступово заслужить авторитет, як снайпер.

Головний герой просить взяти його до Школи снайперів

Перед кожним пострілом він молиться: "Направ мою руку, Боже, хай знищить все вороже" — що теж можна бачити в трейлері. Він — релігійний снайпер. І вважає, що ним рухає Провидіння. Це реальні риси характеру Вороніна.

Маскування снайперів

Не розповідатимемо військові пригоди снайпера, але фільм ефектно закінчується:

Ворон взимку лежить у камуфляжі, дивлячись у приціл, йде слабкий сніжок, напис на екрані: "24 лютого РФ перейшли кордон України".

Ворог потрапляє у засідку

Мінуси картини

Чимало штампів. Якщо росіяни — значить на броньовику з гармошкою. Та вони швидше б реп Моргенштерна слухали.

Навряд чи чия завгодно дружина кидалася після побиття її разом із чоловіком — з каменем на автомати бандитів, коли покидьки вже просто зібралися додому. Щоб що? Щоб загинути від кулі та довести, що ті — гниди?

Традиційно вже для українського патріотичного кіно — усі хороші розмовляють українською мовою, усі погані — російською.

Яскраво виведено головного героя, але й інші персонажі стрічки показані пунктирно. Потенціал таких потужних українських зірок як Марина Кошкіна ("Із зав'язаними очима") та Роман Ясіновський ("Кіборги") ледве розкритий.

Але плюсів у фільму набагато більше

Найкрасивіші панорамні зйомки: соковиті, яскраві, захопливі. Показані дива маскування: снайпери одного кольору з полями пшениці, луками, лісами, з бежево-жовтим листям. Російські снайпери теж, зрозуміло, маскувались, але — під смітник. Їх снайпер скаржився: "Тут смердить". Тим не менш, і це знято віртуозно.

Відмінно зіграв командира снайперської групи, наставника та вчителя Вороненка — актор Андрій Мостренко. Його персонаж мужній, прямий, порядний. В історії його стосунків із Вороном є справжній драматизм. Прекрасно впорався з головною роллю актор Павло Алдошин (він, до речі, здобуті військові навички на зйомках використовує за прямим призначенням — бореться зараз у лавах ЗСУ).

Виділимо такий епізод. Ворон звертає увагу на знімок родини командира.

— На фото — твоя родина? — обережно питає Микола.

— Так.

Командир побачив у Ворона фігурку ангела, яку перед смертю подарувала Миколі дружина.

— Оберіг? — запитав командир.

— Це моя сім'я.

Ця щемлива відповідь нагадала діалог із культової радянської кримінальної комедії "Джентльмени удачі" (1971).

Коли злодій-рецидивіст Хмирь побачив у вікно дівчину, яка займається фігурним катанням, він зауважив, що часто з дружиною на волі ходив на виступи з фігурного катання.

— А де твоя дружина? Померла? — співчутливо запитав директор дитсадка Трошкін, який видавав себе ватажка банди.

— Я помер, — відповів Хмирь після паузи.

Як заслугу "Білого ворона" можна назвати те, що головний герой, через свою трансформацію з пацифіста й екопоселенця в снайпера — стає ближчим до фіналу стрічки уособленням духу рідної землі. Його безглузда в'язана вчительська кофта а ля хіпі — перетворилася на маскувальну снайперську накидку — класна деталь.

Зазначимо чудову роботу оператора Костянтина Пономарьова. Точний і саундтрек фільму композитора Надії Одесюк: від ліричних нот — до напружених мелодій, які супроводжували бойові поєдинки снайперів. У режисера Мар'яна Бушана повнометражний дебют вийшов якісним, видовищним, своєчасним.

Фінальні кадри стрічки. Ворон 24 лютого 2022 року — на варті Батьківщини

Очевидно напрошується продовження "Білий ворон-2" — пригоди Вороненка вже після 24 лютого 2022 року.

Трейлери фильму "Снайпер. Білий ворон"